А також разом з ним приїхали двоє побратимів з Луцька та один з Львівщини.
На пероні тернопільського залізничного вокзалу чоловіків зустрічали рідні та односельці Романа Падлецького. У всіх у руках - синьо-жовті прапорці та квіти. Дівчата та хлопці були у вишиванках, з прапорами у руках та короваєм.
Мама Романа пані Леся, розповідає, що вже не може дочекатися моменту, коли обніме сина. Адже не бачила його п'ять місяців.
- Мені було дуже важко, але що ж поробиш, - каже жінка. – Бувало, що ми не могли до нього додзвонитися по декілька днів. Але ми вірили, що все з ним буде добре.
Поруч з мамою стоять дружини братів Романа. Жінки не стримують сліз. Кажуть, що Роман - герой.
Коли Роман Падлецький вийшов з потяга, рідні кинулися його обіймати, цілувати. Хлопець посміхався та заспокоював усіх, що все добре.
Роман служив у 51-й механізованій бригаді. Він розповідає, що бої під Іловайськом були дуже важкими.
- Зі сторони противника було дуже багато техніки та армії, - каже він. - Нас взяли в оточення. Ми трималися до останнього, але змушені були відступити...
У боях під Іловайськом бригада зазнала серйозних втрат, продовжує Роман.
- Нас було 400 чоловік, - каже він. – З них більше сотні потрапили в полон, а ще є багато вбитих та поранених.
Всім, хто вийшов з оточення дали у відпустки, додає Роман. Він налаштований йти воювати і далі. Бойовий настрій і у його побратимів, які приїхали разом з ним. Вони кажуть, що вже мають досвід і мусять йти воювати, щоб не забрали на війну 17-річних юнаків.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер
Бандерівка