На прощу з України до Польщі – велосипедами
Велосипедисти з чотирьох областей здійснили паломницьку мандрівку на велосипедах від Зарваниці до Ченстохови і назад. Наймалодшій учасниці мандрівки Марічці з Борщева – 17 років, А найстаршому паломнику пану Василю – 61 рік. Частина учасників брала участь у минулорічному паломництві, частина доєдналася до групи після дзвінків організаторів, завдяки рекламі в соцмережах, а також оголошеннях по церквах і парафіях.
Ідею мандрівки запропонував польський священик о. Ґжеґож Ґарвол з Борщева.
– Торік мандрівка “Слідами Пап” була на 100% міжнародна, бо приїжджали до нас поляки і потім вони разом мандрували Україною, Словаччиною і Польщею, – розповів співорганізатор мандрівки громадський активіст, голова велоспільноти “ВелоЧортків” чортківчанин Олексій Гуска. – А цього року маршрут був по Україні і Польщі. Поляки побоялися їхати до нас через складну обстановку, тож приєдналися до наших паломників вже на території своєї країни.
До паломників доєдналися учасники з Хмельницької, Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської областей. Загалом разом з водіями і кухарем було 24 учасники. Паломники мандрували від Зарваниці до Ченстохови і назад до Зарваниці – це близько 1500 км. А двоє учасників їхали велосипедами з Чорткова до Чорткова, то проїхали загалом 1620 км.
На польській території до українських паломників приєдналися поляки з місцевого велоклубу Jednoślad з міста Добродзень – побратима Чорткова.
– Ми, звичайно, відвідали і це місто. А дорогою ще з кількох сіл до нас приєдналися велопаломники. Тож загалом до Ченстохови їхало вже близько 50 учасників, – розповідає Олексій.
І борщ, і журек
З паломниками їхала польова кухня, яку отець Ґжеґож придбав напередодні поїздки.
– На всіх зупинках ми мали гарячі страви – каші, борщ, польський журек, чай. Ми наїдалися вдосталь, щоб мати сили крутити педалі, – розповідає Олексій. – Адже за день ми проїжджали не менше 130 км. У нас було лише два відпочинкових дні, тоді ми проїжджали менше. Коли приїхали до Ченстохови, мали десь 5 годин відпочинку, того дня їхали десь 80 км. І в Кракові ми цілий день відпочивали, а лише увечері їхали. Того дня проїхали лише 40 км.
Максимальна відстань, яку подолали за день паломники, сягнула 175 км. А ті, хто повертався до Чорткова, за день проїхали 196 км.
– Хочу сказати, що я ні грама не втомився, ще б крутив педалі... Не знаю, чи то їжа така була, чи дороги польські такі легкі. Знаєте, які в Європі дороги, – каже Олексій. – До речі, ми мали подорожувати 12 днів, а подолали весь шлях на день швидше.
Поляки дарували дрова
Загалом кожному учаснику мандрівка обійшлася в 100 доларів. Але варто врахувати, і те, скільки допомоги паломники отримали від поляків.
– Сестра Агата, яка їхала з нами від Зарваниці, шукала в місцевих парафіях, де б ми могли заночувати, і переважно ми ночували в школах – у спортзалах чи класах, – розповідає Олексій. – Бували осередки її ордену, де нас годували і приймали на ночівлю. А одного разу нам допоміг директор школи містечка Подгродзє. Він був дуже захоплений нашою мандрівкою, нашою польовою кухнею і тим, що ми щодня долаємо таку велику відстань. То подарував нам цілий багажник продуктів.
Для польової кухні постійно потрібні були дрова. Цю проблему доводилося вирішувати по-різному.
– Ще в Україні нам вдавалося знаходити сухі гіляки чи зрубувати сухі дерева. Ми мали з собою бензопилу, тож дрова на польову кухню були завжди, – розповідає активіст. – А в Польщі з цим проблема. Тож нам, крім продуктів, на парафіях завжди жертвували дрова.
Дорогою паломникам ще й влаштовували екскурсії.
– У Вєлічці нам безкоштовно провели екскурсію в соляних шахтах, а екскурсія там коштує 79 злотих для одного. Це близько 20 доларів, – розповідає Олексій. – Я вперше там побував, там надзвичайно красиво. Особливо вразила підземна церква. Також ми всі були довго під враженням від Ченстохови, – це великий духовний центр, як наша Зарваниця. Там є чудотворний образ Матері Божої Ченстоховської, туди їдуть паломники з усього світу. Багато зцілень там відбувалося. Саме біля цього образу на стінах люди залишають речі, які їм вже не потрібні, бо вони зцілилися. Крісло інвалідне там збоку було, милиці...
Оптимально – до 20 учасників
Щоб усе було чітко і злагоджено, оптимальна кількість мандрівників – 20 осіб. Принаймні так радив о. Ґжеґож, розповідає Олексій. Понад цю кількість вже можуть бути якісь неузгодженості.
– У нас були люди різної підготовки і різного досвіду катання на велосипедах: спортсмени-аматори, і просто велотуристи. Були й такі учасники, які мали шосейні велосипеди. Ті завжди, як кажуть “рвали вперед”. А слабші заледве за ними встигали, – розповідає Олексій. – Траплялося, що сильніша група поїхала вперед, і схибила з дороги, тож добиралася зайвих 40 км. Але добре, що мали польські телефонні карточки, GPS-навігатор, тож потім усі знайшлися. Враховуючи досвід цієї подорожі ми робитимемо одну колону, щоб усі учасники мали однаковий час для відпочинку. Можливо, сильнішим і не дуже цікаво їхати поволі з усіма, але це паломництво. Сильніші мають триматися темпу слабших.
Наступного року паломники матимуть свій прапор, будуть нові футболки і влаштовуватимуть заїзди у цікаві місця.
– Наступного року у Кракові відбудеться Світовий день молоді, – зазначає активіст. – Ми будемо так планувати маршрут, щоб на 3-4 дні заїхати на цю зустріч молоді, адже заплановано, що це буде зустріч з Папою Римським.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
