Тернопільські школярі перемогли на фестивалі з робототехніки
Максим Пелішко і Дмитро Коробчук із Тернополя здобули три перемоги на фестивалі FERREXPO ROBOT FEST 2015, що відбувся 8-9 жовтня в Комсомольську Полтавської області. Вони зробили найкращих керованих роботів-сумоїстів із конструктора Lego і посіли перше і друге місце у цій номінації. А в поєдинку з автономним роботом вінничан робот Максима переміг, і хлопець здобув Гран-прі фестивалю. Крім того, для виставки тернополяни сконструювали робота, який хапає цукерки. Тож серед дітей він був найпопулярнішим.
– FERREXPO ROBOT FEST відбувся в Україні вперше, - розповідає керівник хлопців Андрій Недошитко. – Тут демонстрували, як можна використовувати відомий конструктор у творчості – були лего-пристрої, лего-вироби, цілі міста, залізниці, найрізноманітніші рухомі конструкції, а також змагання і виставка роботів-сумоїстів. Змагалися дві категорії роботів – керовані та автономні. Керованими управляли з пульта, смартфона чи інших пристроїв через блютуз, а автономні роботи працювали на своєму «інтелекті».
Тернополяни змагалися з 55 талановитими дітьми з Києва, Вінниці, Донецька, Дніпропетровська, Кіровограда, Кременчука і Комсомольська. Тернопільські команди МaksWell та Сreative з навчального центру Lego на вул. Тарнаваського були єдиними учасниками із Західної України. Нашим переможцям по 14 років, робототехнікою вони займаються три роки.
– Я казав хлопцям відому фразу: «Готуй коня до бою, але перемога – від Господа», – каже Андрій Недошитко. – Перемогу справді вирішили секунди, адже ймовірні були різні випадки - могла бути супермодель робота, суперпідготовка учасника. Добре, що хлопці не нервували. Хоча емоції переповнювали – все відбувалося дуже швидко, було багато музики, світлових ефектів, неймовірна підтримка вболівальників. Це треба було чути, як нам кричали «Файне місто Тернопіль»! Звичайно, ми багато готувалися. Але надіялися на Господа. І так сталося. Дмитро не мав планшета – має планшет, Максим не мав ноутбука, завжди мусив батьковий носити, тепер має ноутбук. У нас не було крутого і дорогого набору для навчання – маємо набір.
Успіх вирішували секунди
Тернополяни представляли сконструйованих удома роботів. У змаганні з іншим роботом вони мали виштовхнути суперника за межі кола, за аналогією до того, як змагаються сумоїсти.
Своїх роботів хлопці почали конструювати за місяць до змагань.
– Тренувалися у вихідні, після занять, – розповідає Андрій Недошитко. – Шукали в Інтернеті різні моделі, аналізували їхні недоліки і переваги, шукали різні елементи, щоб використати для своїх роботів. З огляду на попередній наш виступ у Києві, ми вдосконалили захват, щоб захоплений робот не міг зірватися. І вийшов такий робот, що виграв. Також зробили свій пульт керування, який передавав роботу усі команди, тому в нас була можливість маневрувати роботом. Ми багато тренувалися, моделювали бої. Напередодні поїздки влаштували змагання між своїми роботами, прийшли батьки, вказували нам на плюси і недоліки, ми спілкувалися, вислухали їхні підказки, було весело.
На роботів і пульти у хлопців пішло чотири великих навчальних набори деталей і загалом близько шести днів підготовки. Конструктивно роботи Максима і Дмитра є схожими.
– Коли ми конструювали роботів, то брали ідеї один в одного. Тому роботи схожі, – розповідає Максим. – Програму для пульта я теж писав нам обом, вона теж була схожа.
Тому не можна було спрогнозувати фінал, каже хлопець, бо залежно від того, хто краще зорієнтується в ситуації чи кому більше пощастить, той і виграє у поєдинку.
– Кожен робот має як слабке, так і сильне місце, тому всі хотіли, щоб конкуренти не знали, як збити суперника, - ділиться враженнями Дмитро. – Хоча перед змаганням була виставка роботів і кожен міг подивитися на моделі суперників, деякі учасники також не бажали відкрито демонструвати особливості своєї конструкції. Ми своїх роботів заховали першими, і наших секретів до початку змагань ніхто не побачив. Але ми навіть не уявляли, що пройдемо у фінал.
Щодо кількості коліс, то обмежень не було. Обмеження стосувалися лише кількості використаних блоків, двигунів - можна було використати лише три. Також регламентували розмір і вагу. А решта – власна творчість.
– У нас було обмеження щодо розмірів: наші роботи не мали перевищувати квадрат по 25 см у ширину і довжину, мали важити не більше ніж кілограм, – додає Дмитро. – Кожен робот мав свою особливість. Наші - могли підняти суперника, таким чином швидше і легше виштовхнути його за межі кола. Це давало нам перевагу.
Підняв і виштовхнув суперника
Дмитро і Максим робили такі маневри, які інші учасники не могли, розповідає Андрій Недошитко. Хлопці мають чималий досвід: рік вони навчалися, а два роки приходять на заняття з робототехніки і конструюють щось своє, знають преваги і недоліки різних зчеплень, взаємодію різних елементів. Коли у поєдинку зійшлися автономний робот вінничан і керований робот Максима, наш земляк здобув Гран-прі.
– Мій робот мав два двигуни для своїх маневрів і один, щоб підіймати іншого робота, – розповідає Максим. – Але й автономні роботи мені сподобалися. Автономний мав аж три двигуни і багато коліс. Моєю перевагою було те, що я міг його підняти, але суперник був стійкіший на поверхні.
Згодом хлопці конструюватимуть автономних роботів, які самі приймають рішення.
– Вони мають сенсори і датчики, – розповідає Андрій Недошитко. – Такий робот реагує на інші датчики, він бачить другого робота і приймає рішення, що йому робити, має стежити за межами кола, має відчувати суперника. В старішій версії конструктора Lego Mindstorm NXT є деякі недоліки в роботі сенсорів і в середовищі для програмування роботів. Тепер у нас є новий набір, нові можливості – будемо робити роботів зі складними програмами. Наступного року поїдемо на міжнародний конкурс, бо хлопці мають великий творчий потенціал.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
