У Тернополі вчаться цілі групи поляків

Поляки їдуть навчатися в Україну, тому що для них це набагато дешевше, ніж вчитись у рідній країні

У той час, коли українці при будь-які можливості намагаються виїхати на навчання за кордон, а потім залишитися там працювати, жителі із сусідньої країни їдуть на навчання до нас. Медичний університет - заклад, який найчастіше обирають іноземні абітурієнти. Адже, як вони самі розповідають, у Польщі найбільший попит мають дві професії - лікар та адвокат. Жартома навіть додають, що нормальні люди іншої спеціальності не хочуть.

У Тернопільському державному медичному університеті ім. Горбачевського вчаться чимало поляків. Тут є групи, де половина студентів - громадяни Польщі. Що ж приваблює іноземців у нашому місті? Чому вони обирають саме Тернопіль? Чи задоволені рівнем освіти та чи звикли до ментальності українців? Нам вдалося поспілкуватися із президентом земляцтва польських студентів вузу Діаною Дебською. Дівчина наразі вчиться на третьому курсі медичного факультету.

У Польщі вступ дуже складний

- Мені подобається в Тернополі, тут дуже милі люди, я ніколи не чула від них відмови допомогти, не відчувала надмірної зверхності, - каже вона. -  Тут класно! Тут затишно! Тут весело! Тернопіль - чудове місто для життя. Тут є все. Хоча, можливо, трохи бракує анонімності. От я іду вулицею і хочу-не хочу, але зустріну когось зі знайомих. У великих містах із цим легше.

За словами співрозмовниці, освіту в тернопільському вузі активно популяризують у неї на батьківщині. Адже, як вона стверджує, польські студенти, які повертаються після навчання додому, розповідають своїм друзям про медуніверситет у Тернополі, як там чудово. Про наш вуз вона також дізналася з таких розповідей.

Діана додає, що скласти вступні іспити вдома надзвичайно складно. Приміром, щоб стати студентом медичного, потрібно і з біології, і з хімії набрати щонайменше по 90 балів. А це проблематично.

- Я набрала з біології необхідну кількість балів, а от з хімії, на жаль, ні - говорить вона. – А у Тернополі потрібно було пройти кваліфікаційну співбесіду з деканом факультету іноземних студентів та надати всі документи про здачу вступних іспитів у Польщі. Коли я вступала на навчання сюди, було ще приблизно 80 поляків. У моїй групі із тринадцяти чоловік шестеро – з Польщі.

Діана - родом із Радома. Звідти до Тернополя - 467 км. А це - 8 годин їзди.

Дівчина пригадує перший рік навчання. Каже, хоч Україна і Польща - дуже схожі країни, адаптуватися було не так вже й просто.

Посилено вивчали українську

- Незважаючи на спорідненість наших мов, спочатку мені не завжди вдавалося зрозуміти, чого від мене хочуть. Я ніби й розуміла, але відповісти не могла, - каже вона. - Ходила тільки у супермаркети, де могла сама взяти товар із полиці. Там не потрібно було називати товари по-українськи.

Перші два роки всі студенти медичного університету, за словами полячки, активно вчили українську мову. Іноземка, посміхаючись, додає, що цих занять було дуже багато! Але, можливо, саме це дало змогу швидше опанувати мову.

- Багато схожих слів, деякі можна зрозуміти, навіть не знаючи точного значення, абсолютно інтуїтивно. Але пестливі форми - сонечко, квіточка, маленький, - трохи складно, як для мене, - продовжує вона. - У нас такого немає.

У Тернополі дівчина живе на квартирі. Орендує її разом зі своїм другом, поляком Лукашем Мільчевським. Він також - третьокурсник. Приїхав у Тернопіль із Польщі, хоча каже, що його батьки тривалий час жили у Німеччині. На питання, як довго він звикав до місцевих звичаїв, культури, Лукаш, не роздумуючи, відповів: «Недовго».

- У польських і українських студентів дуже багато спільного, - наголошує він. - Приміром, я деколи люблю випити пиво, і український студент - також, я люблю дівчат, і він - також (посміхається - прим. авт.). Тому, коли я приїхав у Тернопіль, то легко знайшов спільну мову з місцевими. Ми часто разом організовуємо дозвілля після пар та у вихідні дні.

А от з іншими іноземними студентами, за словами Лукаша, спочатку було важко порозумітися, хоча тепер всі вони товаришують.

Навчання у Тернополі - удвічі дешевше

- Це люди з різних країн - Сирії, Ірану, Іраку, Нігерії. У них - своя культура, звичаї, традиції, - говорить він. - Те, що робимо ми, у них заборонено. Дещо ми не можемо нормально сприймати. Хоча до всього звикаєш, притираєшся.

Чому ж поляки їдуть на навчання в наше місто? І Діана, і Лукаш майже в один голос заявляють: тут набагато дешевше. У Польщі, приміром, за рік навчання у медичному університеті їм потрібно заплатити більше 180 тис. грн плюс різні витрати на халати та інше. У нас же рік навчання для них коштує вдвічі дешевше.

- У Польщі діють різні мотиваційні програми для заохочення українських студентів. Є державна субвенція для навчання студентів з України, кращі отримують ще й велику стипендію, - продовжує хлопець. - Тому дуже багато жителів України, враховуючи невелику заробітну плату і статки, їдуть навчатися за кордон.

Діана Дебська додає, що у польському медуніверситеті конкурс на одне місце становить орієнтовно 300 чоловік. Тому зайняти його вкрай проблематично. В Україні з цим простіше. Хоча по закінченні навчання поляки змушені будуть проходити нострифікацію, тобто підтверджувати український диплом у себе вдома.

- Харчування та проживання в Україні також набагато дешевше, ніж у нас, - каже дівчина. - Оренда квартир у Тернополі дуже дешева, порівняно з Польщею. Продукти харчування - теж. За повноцінний обід у Тернополі з трьох страв ми платимо приблизно 40-50 гривень, це десь 8 злотих. У Польщі за обід потрібно віддати щонайменше 30 злотих.

Натомість товари господарського вжитку, засоби гігієни у Тернополі, за словами польських студентів, - дорожчі. А от таксі - взагалі дуже дешеве.

- За 20 гривень можна проїхати з “Баму” на “Дружбу”, а у нас вдома лише за посадку пасажирів беруть удвічі більше, - додає спірозмовниця. - Тому так багато іноземних студентів користуються цим видом транспорту. І зручно, і швидко, і недорого.

Обожнюють українську кухню

Ще полякам дуже подобається українська кухня. Борщ, вареники, налисники, пельмені - тепер найулюбленіша їжа у раціоні поляка Лукаша Мільчевського. Він, як представник чоловічої статі, любить ситно та смачно поїсти.

- Мене тішить, що у магазинах - дуже багато м’яса: і курятина, і телятина, і свинина - великий вибір. В інших країнах часто через якісь ментальні особливості віддають перевагу тільки одному різновиду. Саме в Тернополі я вперше скуштував деруни з грибами. А ще шаурму. Хоч це і не українська страва, але тут її готують дуже смачно.

Іноземних студентів тішить також вартість комунальних послуг для населення в Україні. Адже, як вони стверджують, у рідній Польщі тарифи на комуналку просто зашкалюють. Хоча тепер, після суттєвого подорожчання послуг, іноземці збираються трохи затягнути паски та економити.

Як би добре не було полякам у нас, після навчання вони все ж збираються повертатися на батьківщину. Адже рівень оплати праці лікаря та престиж професії там - набагато вищий. Середня заробітна плата польського лікаря складає приблизно 2,5 тис. євро, хоча дехто отримує набагато більше. За півтори тисячі гривень, які отримують українські медики після закінчення вишу, студенти з Польщі взагалі не уявляють, як можна вижити.

На практичних навчаннях іноземці часто бувають у місцевих лікарнях. Як каже Діана Дебська, їхній стан - дуже жалюгідний.

- Обладнання, приміщення - бідні, - додає полька. - Лікарі обходяться мінімальним арсеналом медичних засобів. Ситуація тут - катастрофічна.

Утім, рівнем освіти та знаннями, які отримують іноземні студенти у нас, вони задоволені. Кажуть, що навчальна програма у вузі організована на найвищому рівні. Тому, впевнені, додому вони поїдуть кваліфікованими спеціалістами.

Земляцтво дбає про всіх поляків

Діана Дебська ще з першого курсу стала президентом земляцтва польських студентів. Почесну місію вона має виконувати до шостого курсу. Обов’язок Діани - представляти інтереси своїх співвітчизників у деканаті.

- Якщо потрібно оформити якісь документи, скласти іспити, курсові чи ще щось, моє завдання допомогти, - каже вона. - З питань відробки польські студенти також звертаються до мене. А я - у деканат. Фактично, я є ніби посередником між вузом і студентами.

Окрім вирішення організаційних питань щодо навчання, земляцтво також займається влаштуванням дозвілля для іноземних студентів з тієї чи іншої країни. Як говорить Діана, вона разом з іншими представниками їхнього об’єднання продумують, як цікаво відзначати традиційні свята.

За словами співрозмовниці, на всіх курсах у медичному університеті навчається близько 200 поляків. Більшість вона знає в обличчя, інших - заочно.

- З будь-якими питаннями вони можуть звернутися у земляцтво, і ми завжди готові допомогти у вирішенні тієї чи іншої проблеми, - наголошує вона. - Як би там не було, ми звернемося у деканат і, впевнена, разом приймемо правильне рішення. 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google