В'ячеслав Костюков: «Художник не може бути одруженим»

Увесь простір на стінах квартири фотохудожника В’ячеслава Костюкова (74 р.) займають фотографії. Про свою квартиру каже, що все в ній можна змінити, лише не можна чіпати фотографій.

Про головних жінок у житті і творчості, пророцтва циганок, генсеків і космонавтів, про непересічні моменти свого життя розповідає відомий тернопільський фотохудожник В'ячеслав Костюков.

Його називають піонером радянської еротичної фотографії. Його фотороботи народжуються у снах. Він вірить у сни, числа і передбачення ворожок. Може вгадати чиєсь майбутнє й сам. Любить історію та мистецтво, колекціонує старі фотографії, які змінюють уявлення про певних історичних особистостей чи події. Його розпорядок дня залежить від чисел: у  непарні він працює у студії, а у парні - пише книжки.

В'ячеслав Костюков пише про своє життя, про бачення історії і мистецтва, про людей, які зіграли в ньому важливу роль, про тих, хто допоміг піднятися на вершини слави, й про тих, хто заважав творити, про батьків і братів, про дружин і дочок, про тих, кого кохав, і про тих, хто зваблював його, про своїх моделей.

До речі, перша книга «Моя любов – жінка» уже давно готова до друку, проте через певні обставини досі не опублікована. Зараз пан В'ячеслав пише другу книгу - «Сильніше за любов». Переписував її вже з десяток разів, уже зробив більше половини роботи. І таки допише книгу - як не для себе, то хоча б для онучки.

Про свою квартиру каже, що все в ній можна змінити, лише не можна чіпати фотографій. А ними обвішаний увесь простір його однокімнатної квартири. Мовляв, залишилося заповнити фотографіями лише стелю.

Зустрічаємося в його майстерні-музеї на другому поверсі в БП «Роксолана». Сьогодні непарне число – день роботи у студії. Чоловік показує альбоми з вирізками газетних статей, старі фото. Веде студією і розповідає про кожне фото, пам’ятає усіх моделей і те, як склалася їхня доля. Пригощає кавою і цукерками «Спарта», які любить усе життя.

Крім книжок, своє життя він зобразив у колажі з 60 знімків. Назвав його «Життя моє, чи ти наснилося мені». Каже, вибирав фото навмання, і шкодує лише, що пропустив знімок, коли вперше сфотографував маму в 1953 році.

Ось виставка в Лондоні, Москві, Києві - у Верховній Раді. Тут зустрічав Олімпійський вогонь, це - весілля старшої внучки, а ось це - з космонавтом, ось тут - біля Полярного кола. Це - Сургут, його фотосалон - найкращий в СРСР, це - Байкал, це - Чорновіл, це - батьки, це  - Кравчук, це - мама. З’ясовується, що пан В’ячеслав - єдиний фотограф в СРСР, який зробив портрет Брежнєва з п’ятьма зірками. Його розповіді, такі ж, як колаж, – наче спалахи пережитих подій.

Про передбачення

Коли жив в Омську, циганка наворожила, що буду в Москві, що це місто стане для мене стартовим трампліном. Казала, що стану знаменитим, буду багатим, матиму трьох дружин. Де я б тоді міг у таке повірити... Зараз президенти розлучаються, і це сприймається нормально, а в ті часи це взагалі нереально було, тим більше, що ще був нежонатим. Але так і сталося…

Про рекорди

Як на мене, це треба подавати в Книгу рекордів. Уперше зробив надзбільшення - почав робити фотографії метрового формату, вперше в Союзі започаткував сюжет у весільній фотографії, коли наречена лежить на підлозі. Тепер це дуже поширене у світі.

Про еротику

Я вам покажу Родена — от хто порнографію малював! А як його подали французи, видали книгу з усіма замальовками. А коли я приїхав сюди, як мене чорнили, як мене обливали брудом... Коли у 1971 році у кінотеатрі «Україна» була моя виставка еротичного фото, всі мовчали, преса жодним словом не згадувала про оголених дівчат. Погрожували міліцією, КДБ, судом. Але прийшов перший секретар обкому партії Ярковий, глянув на фото і сказав: «А що? Мені подобається». І все – мене не чіпали.

Про виставки

Москва хотіла 4,5 тисячі доларів за місяць, виділили два зали на 400 метрів квадратних у самому центрі, Калінінський проспект. Кажу, я б хотів на три частини поділити витрати – на місто, область і себе. Попередньо наші керівники казали, що це для них не гроші. Але вийшло так - Чижмарь не дав ні копійки, Заставний дав п’ять тисяч гривень. Аби поїхати, змушений був позичати. Віз роботи машиною. Допоміг товариш, бо фотографії в купе не вміщалися. А тоді така політична обстановка була: починалися газові скандали, Ющенко підтримав Грузію, і преса виставку бойкотувала. А комерційне телебачення погоджувалося працювати лише за півтори тисячі доларів.

Про моделей

Завжди робив серії знімків. А це - найважче у роботі фотохудожника. Скількох моделей сфотографував? Не знаю, ніколи не рахував. Вони самі мене знаходили. Часто думаю про їхню долю. У когось вона склалася щасливо, комусь пощастило менше. Одна поїхала працювати перекладачем у ПАР, інші - в Іспанії, Італії, Болгарії, Австрії. Всі роз’їхалися по всьому світу. Духто в Америці, Бразилії, Австралії. Марина, дві Світлани, Ольга і Олеся – це, напевне, головні натхненниці. Олеся вже скоро буде 10 років, як у Канаді, приїжджала до мене на 70-річчя. Коли ми вперше зустрілися, я сказав їй, що через кілька років вона забереться звідси, але Тернопіль вона ніколи не забуде. Марина, кажуть, у Москві. Ще одна дівчина - у Болгарії. Були в мене і міс, і віце-міс, і міс еротики, і чемпіонка з самбо. Дівчатка  захистили дисертації, стали кандидатами наук. У мене ж не всі фото еротичні. Робив портрети дочок, онучки. Одна донька живе у Тернополі, інша – у Томську.

Про дружин

Друга дружина не підтримувала мого захоплення. Якось мені мали організувати приїзд моделей. Я пообіцяв добре заплатити, ще й дати 10 літрів спирту. Приїжджають чотири красуні по 1,80 м «Волгою». А жінка влаштувала скандал, мовляв, якщо вони зараз же не заберуться, то всю мою фотостудію рознесе. Я кажу: «Дівчатка, фази немає». Заплатив за їхній приїзд, і вони поїхали. Тому я переконаний, що творча людина повинна бути вільною.

Про відомих

Коли у мене був Чорновіл, підійшов роздивлятися фотографію, яка називалася «Моя Україна». „Чи не надто голосно сказано?” - питає. – „Х...рові дерева, напівголі дівки. Та ти несповна розуму. Поясни”. Кажу: „Піде Україна наліво, буде життя - дерево з гіллям і листям. Піде направо – дерево з обламаними гілками - п...ц цій Україні. Тоді він каже: «Давай, я її у Верховній Раді покажу».

Бачив Сталіна, Хрущова, Брежнєва, Горбачова, Ющенка, Кравчука... А якось до нас в область приїжджав космонавт Жолобов. І водії впросили мене, щоб я його з ними сфотографував. Підходжу, звертаюся до нього з проханням, а він не погоджується. У мене аж ноги підкосилися від хвилювання. А він каже: «Ні, спочатку хлопнемо по 100 грамів, щоб зморшки розправилися, а потім фотографуватися”.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.