У Тернопільському "Загребеллі" колись водилися навіть кабани та косулі. Тепер - лише сміття

Проте далеко не усі тернополяни бували в цих лісах, а ще більше мешканців нашого міста толком навіть не знають, що собою являє “Загребелля”. Ми вирішили цю ситуацію виправити та здійснили “вилазку”. Принагідно звернули увагу на стан лісу, який влада, можливо, покращить у цьому році, адже 2011 - Міжнародний рік лісів.

“Тільки по краях сидять”
У “Загребелля” вирушаємо протоптаною стежиною з вулиці Волинської. Ще в ліс зручно можна потрапити з вулиць Бережанської, Львівської, Чумацької, Об’їзної, з Кутковець та з Пронятину. З собою в “похід” взяли мапу, аби чітко знати, в якій саме частині лісу знаходимось, адже “Загребелля” - це цілий природний комплекс. Він об'єднує в собі, згідно даних в енцеклопедичному словнику, дендропарк “Загребелля”, Лісові насадження ТНЕУ “Наука”, розсадник ВАТ “Зелене господарство”, лісопарки “Кутківці” й лісове урочище “Пронятин”, а також навіть Тернопільський став. Прямуємо в глиб лісу, саме лісу, а не парку, тому що буквально за декілька десятків метрів забуваєш, що ти в межах міста. Немає ані шуму автомобілів, ані запаху вихлопів. Ніде не видніються будинки. Навіть звичних для парку асфальтованих алей та стежин немає. Натомість довкола - лише високі старі дерева та вузькі протоптані стежини. Проте все ж є нагадування про близькість людей - сміття.
Фотографуйте, фотографуйте, може хоч так людям соромно буде, - звернувся до кореспондентів чоловік, який йшов стежкою зсередини лісу. - Я сюди часто з Кутковець в місто ходжу. Зараз того всього ще так не видно, а весною, як сніг зійде, все сміттям всіяно. Якщо вже маєте де відпочивати, то й за собою приберіть. Але щастя, що люди - ліниві і тільки по краях лісу сидять. Там всередині чистіше.
Чоловік відмовляється назватися та фотографуватися, а ось розповісти трішки про те, яким був дендропарк раніше, не проти.
- Я в Кутківцях народився. Мені вже майже 60 і пам'ятаю, що кожен рік гіршим ліс стає, - зауважує чоловік. - Рубали, оббудовували зі всіх боків, загаджують його, з псами ходять. Як мені ще 10 не було, то пам'ятаю на город навіть косулі забігали, а про зайців і лисів мовчу. А в лісі як бігали, то навіть кабанів раз виділи. Якби зараз то всьо вернути. Але то тільки до гіршого йде.
Прощаємось з цікавим співрозмовником та наближаємося ближче до середини. Стежка, якою йдемо, часто то піднімається під горбок, то різко опускається, зауважуємо на ній лижню. Вочевидь, тут часто люди катаються - хто для розваги, а хто для тренувань. Проте сьогодні нікого - снігу малувато.