Свою колекцію чоловік, який є й художнім керівником відділу культури і творчої самореалізації молоді економічного університету, регулярно поповнює. Окрім краваток, у нього є ще чимало метеликів і з півсотні оригінальних сорочок. Пан Борис збирає краватки вже впродовж семи років. Проте колекціонером себе не вважає. Каже, що для нього це не хобі, а своєрідна забавка.
- Я не колекціонер, бо не переймаюся ними, - стверджує він. – Якщо комусь щось сподобається із моєї колекції, можу подарувати навіть кілька штук.
Пан Салабчук одягає краватки для того, щоб створити відповідну атмосферу, адже, за його словами, оригінальна річ завжди привертає увагу до себе і до її власника.
- Краватки для мене – це як “панянки-сек’юриті”, - каже пан Салабчук. – Приємно, коли мене бачать щодня з новою “дамою”.
Часта зміна краваток для цього тернополянина є своєрідною естетично-художньою провокацією. На його думку, кожна людина несе певну звістку своїм зовнішнім виглядом.
- Щоразу іншою краваткою я створюю атмосферу радості, приємності та незвичності, - каже пан Борис. – Дуже гарно написав про це Антуан де Сент Екзюпері у “Цитаделі”: “Речі мають сенс тільки тоді, коли збільшують тебе, а ти збільшуєшся своїми завоюваннями, а не володіннями… Бо людина має потребу не в речах, а в Богові”.
У тернополянина є краватки на всі випадки життя. Зокрема, білу “даму” з формулами він одягає лише раз на рік на свято Першовересня. Із рибами – на день народження дружини, оскільки вона народилася під знаком Риб, з пегасами – для зустрічей із письменниками, з книгами – для презентацій у бібліотеці, з писанками – на Великдень.
У колекції чоловіка є краватки з портретами Мерлін Монро та Фрідеріка Шопена, а також із Санта-Клаусами. До речі, остання із музичним сюрпризом – коли до неї торкнутися, звучить приємна новорічна мелодія. Цікаво, що Борис Салабчук не просто купує і носить екстравагантні краватки, а й написав оповідання від ім'я VIP-краватки.
Чимало історій траплялося з чоловіком завдяки його “панянкам”. От, приміром, червону краватку в чорний горошок пан Борис мусив подарувати одній дамі. Побачивши його в цій краватці, жінка спочатку викликала довіру до себе, а потім під час танцю попросила продати їй краватку, пояснивши, що вона вже давно шукала таку для нареченого. Не залишилося нічого іншого, як побажати їй чудового весілля і шаленого кохання.
- Девізом мого життя є слова поетеси Галини Волкової: “Ні за що, просто так, просто хочеться робити дарунки, просто хочеться співати, дивувати, дивуватися і жити”, - підсумовує пан Салабчук. – А краватки допомагають мені нести радість і несподіванки.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 20 від 15 травня 2024
Читати номер