За один день змагань на Тернопільському ставі “вполювали” 36 кілограмів риби

Побував на кризі й кореспондент “20 хвилин”. Щоправда, учасники змагань виявились не говіркі, а судді - крикливі. Проте згодом з'ясувалось, що така поведінка вимушена і її вимагав статус та рівень змагань.

“Не можна підходити, говорити”
Офіційно риболовецькі змагання тривали три дні - з 11 до 13 лютого. Щоправда, перший день спортсмени в основному провели в “знайомстві” з озером. Тобто вивчали воду, дно та рибу. Наступні ж дні змагались. Команд зареєструвалось 10 (по 5 учасників в кожній - прим. ред.) та розмістились у 5-ти секторах. Розміщувались так, аби в кожному секторі було по одному учаснику змагання. Кращих визначали як в командному, так і в індивідуальному заліку.
Стійте! Ви хто? Чого туди йдете? Не бачите, що змагання триває, - звернувся до мене один з суддів, який ходив по периметру огородженої частини Ставу. - Туди не можна. Мене не цікавить, хто ви. Під час змагань до учасників не можна підходити, з ними не можна говорити і їх не можна жодним чином відволікати. Тут триває чемпіонат України, а не якісь міські змагання. Потім люди будуть оскаржувати результати. Цього не треба!
Пробую пояснити, що журналіст, що турбувати спортсменів не буду, а якщо щось запитаю, то максимально швидко. Проте єдине, що отримую від суддів - дозвіл перебувати в буферній зоні (коридор між межами секторів та межами частини Ставу, де триває змагання - прим ред.) і то при умові, що не буду перетинати межу, шуміти і говорити до спортсменів.
Тому ходжу вздовж секторів та просто фотографую. Намагаюсь розгледіти рибу на льоді, але марно. Пробую вгледіти, яку наживку чи техніку використовують спортсмени, все одно без результатів. Помічаю, що біля просвердленої лунки люди затримуються лише по декілька хвилин. Потім змінюють дислокацію. То в одному, то в іншому секторах помічаю, як рибалки полишають снасті та беруться за свердла й бурять нові місця, хоча поряд уже є просвердлені. Один з чоловіків пробурює собі місце для лову одразу біля межі свого сектору. Поки працює, розпитую, адже коли закине вудочку, говорити до нього зась.
Чим більше лунок, тим більше шансів, - швидко відказав чоловік. - У тих, де ловлю зараз, успіху немає. Зараз перейду сюди.
Проте не перейшов. Повернувся до свого місця і там залишився. Переходжу в інший сектор. Біля краю чоловік стоїть навколішках, обличчя нахилив до лунки так, що до води залишилось сантиметрів 20. Порушую заборону суддів та з'ясовую, як успіхи.
Погано, - відмовив чоловік, навіть не зиркнувши в мою сторону. - Треба місце змінювати.
Сказав та зробив. Я ж тим часом йду вздовж огороджуючого шнурка з флажками. У напрямку до мене швидко починає йти молодий чоловік з вудочкою. Але не доходить. За метрів три зупиняється та опускає наживку в заздалегідь просвердлений отвір. Як тільки занурив, плавно смикнув та почав діставати жилку. По її натягу та зосередженому погляду рибалки розуміємо, що щось впіймав. Я ж знову порушую заборону суддів, за що, до речі, згодом “отримав прочуханки”.
Вчора не дуже щастило. Сьогодні краще, - відказує спортсмен Сергій Князєв. - Я з команди, яка Львів представляє. Є! Плотва. Найбільший мій трофей за змагання.
Запитати чоловіка, який же був найменший, не встиг, але було цікаво, оскільки “найбільший” сантиметрів 12 сягає.
Хто вам дозволив тут бути? Чому до учасників говорите? Так, швидко покиньте територію, - грізним тоном скомандував суддя з сектору, коли побачив, що заважаю змаганню.
Поки оправдовуюсь, пан Князєв ховає рибу у свою спеціальну сумку та змінює місце “полювання”. Я з вибаченнями таки випрошую можливості й надалі бути в “буферній зоні”. Та роблю ще декілька фотографій. З льоду вирушаю на “циганку”. Саме там розташувались організатори змагання.

Планують змагання й надалі
При березі напоготові човен на повітряній подушці. На самому ж березі - штабний намет та польова кухня. Поряд пораються люди в цивільному, є міліція та працівники МНС. У наметі розташувався оргкомітет. У них дізнаємося і про самі змагання, і про учасників, і про успіхи рибалок.
Почну з того, що за відгуками учасників наш Став хороший для змагань - як взимку так і в інші пори року, - розповідає заступник головного судді, голова рибалок Теребовлянщини Сергій Копчак. - А вірити їм можна, адже до нас приїхали команди з Волинської, Рівненської, Київської, Чернівецької, Житомирської, Львівської, Вінницької та Дніпропетровської областей. Самі ж учасники - знані спортсмени. Адже в цьому змаганні беруть участь 11 чемпіонів світу з зимового лову риби на мормишку. По зимовому лову в Тернополі нічого подібного не було. Але на наступні роки, думаю, подібного рівня змагання будуть й з інших видів, адже повторюсь, за відгуками спортсменів, наш Став - чудове місце.
Щодо результатів змагань, то на основі результатів суботи, 12 березня, лідирує Київська область, другі - команда з Рівненської області, а треті спортсмени - з самого Києва. Рекорд суботи в особистому заліку - більше півтора кілограма риби за 3 години (саме стільки часу триває змагання - прим. ред.). Найбільша ж рибина - окунець вагою майже 350 грамів. У перший день змагань усі 50 учасників впіймали рибу загальною масою більше 36 кілограмів.
Такі змагання потрібні і тернополянам, і місту, - продовжує пан Копчак. - Комусь може здатись, що досягти результатів, як спортсмени, дуже важко. Це справді нелегко, але можливо. Ми запрошуємо тернополян у федерацію спортивного рибальства. Тут люди діляться досвідом, переймають його в досвідчених спортсменів, в різних змаганнях і заходах участь приймають. Різниця між рибалкою, який сам по собі пробує досягти результатів, і тими, які спілкуються між собою і переймають досвід - величезна. Окрім того, спілкуватись та брати участь в якихось заходах ще й цікаво.
Президент федерації риболовного спорту Олег Дида, користуючись нагодою, висловив вдячність керівництву правоохоронних органів та МНС за сприяння у проведенні змагань та допомозі з охороною громадського порядку й безпеки рибалок на кризі. Окреме спасибі від голови федерації та самих спортсменів за польову кухню. До речі, готували на ній уху, каші та теплі напої не повари чи рятувальники, а самі ж риболови з Хоросткова. Щоправда, не ті, що у змаганнях участь беруть, а ті, що подивитись, повболівати та допомогти приїхали.
Найсмачнішою всі визнали уху. Але не рибну юшку, а справжню уху. Де і трохи горілки йде, і невеличке поліно гасити потрібно, - розповів Віктор Польовий, один з Хоростківських рибалок, який взявся за куховарство. - Годуємо не тільки спортсменів. Якщо хто з людей підходить - також вгощаємо. Зараз і вас нагодуємо.
За підсумками двох днів, перемогу та чемпіонський кубок здобула команда з Київської області. Другими та третіми були рибалки з Рівненщини та Києва відповідно. В особистому заліку переміг киянин Денис Новгородський. Він за два дні “вполював” більше 2 кіло риби.