"Вишита сорочка може змінити долю людини...", - каже майстриня Тетяна Черненко

Унікальну колекцію стародавніх полтавських жіночих сорочок зібрала Тетяна Черненко з Полтавщини.

Але ця жінка – не лише колекціонер, вона й сама вишиває. Спершу це було лише хобі, але тепер, як каже Тетяна Черненко, це її накрило з головою. Вироби майстрині можна було нещодавно придбати у Васильківцях Гусятинського району. Ці наряди – унікальні, а тому – недешеві. Так, вишиванки – чоловічі та жіночі - коштували не менше 1300 грн.
Хрестика ще не було
- Невже вся ця краса – лише для музеїв?
- Кожну старовинну сорочку, що потрапляє до моєї колекції, я обережно реставрую, а потім роблю з неї копію. Для цього використовую сучасне лляне полотно рівненського льонокомбінату. Нитки - тільки бавовняне муліне. Тож майже кожна сорочка в моїй колекції існує в двох примірниках – оригінал та сучасна копія. З першого погляду навіть важко сказати: де стара, а де нова... Тільки знавці помічають різницю. Адже я чітко дотримуюся техніки. Вишиваю лічильною гладдю, а також тамбурним швом, мережкою та іншими способами. Такий поширений нині хрестик у XIX ст. тільки починав свій хід Україною. Тому на старих сорочках його ще немає. Зате є візерунки, які є ще значимішими, бо сягають у доісторичну епоху.
- Скільки років ви вже вишиваєте?
- Усе своє життя... Мій батько - родом із Рівненщини, мати – з Полтавщини. Так склалося, що всі мої пращури по материнській лінії займалися одягом. Хтось був шевцем - робив чоботи та інше взуття. Інші – спеціалізувалися на виготовленні верхнього одягу. Навіть чоловіки кравцями були. А жінки традиційно вправлялися у вишиванні. Я цим захопилася у дитинстві, але професійно донедавна не займалася. Але доля сама підказала... Напевно у кожного з нас є в житті призначення. Йти тією дорогою ми й мусимо. Знаєте, моя нинішні робота – господня. Інакше я про себе й не скажу. Адже я, за освітою, – бухгалтер. Працювала економістом. Однак 10 років тому я ці всі ниточки обірвала...
До речі, аби навернути мене на цей шлях, Господь раптом "кинув" мене начальником виробництва на фабрику, де виготовляли в тому числі й вишиванки. Відтоді саме вишивка - головне у моєму житті.
"Так творить сама душа..."
- Чи бачили колекцію вишивок Віри Матковської?
- На жаль, ні. Не довелося... Але з технікою борщівської вишивки я знайома. Проте зізнаюся, для мене особисто вона... надто важка. Я обожнюю вишиття білим по білому. Воно легке, у ньому багато повітря. Хоча за знаком зодіаку я – вода...
Вишиваю різні візерунки. Маю такі, що дійшли з козацької пори. Навіть знайшла узор, яким прикрашали сорочки козаків-характерників. Маю й візерунки, що дійшли до нашого часу ще з ведичного періоду, тобто дохристиянської епохи. У моїх вишиванках ви можете роздивитися і знаки-символи Трипільської культури.
- Видно, що вам дорогий кожен виріб...
- Я люблю кожну сорочку, кожен орнамент, кожен стібок... Упевнена, що вишиванку творить сама душа. Українська вишита сорочка — перлина духовності жінки. Цей діамант нашого народного мистецтва допомагає не помітити тяжких хвилин, виховати дитину, без зусиль виконувати обов’язки берегині дому й сім’ї, навіть додасть впевненості тим, хто цього потребує. Ви можете мені на слово й не повірити, але завжди зможете перевірити...
- Як радите обирати сорочку?
- Дійсно, треба знати, яку сорочку і на який випадок купувати. Я якось, поки не знала тих секретів, придбала дуже гарну сорочку. А вона чомусь не носиться. Раз одягла, і лежить. Виявилося, що та сорочка — весільна...
Наші орнаменти – унікальні, але їх мало хто бачив. Я знаю, чому було вигідно заховати зокрема полтавську вишивку. Вона ж енергетично надзвичайно сильна! Вона абсолютно чиста, адже внутрішня сторона вишиття - та, якою ми приймаємо енергію з Космосу, не має вузликів. Тож виворіт фактично не відрізняється від лиця.
Скажу більше - кожна сорочка живе у своєму енергетичному просторі. Ось ця (жінка показує на одну зі своїх робіт – прим. ред.) має втричі більше сили, ніж я. Он та, скраю – ще сильніша! Ви навіть не уявляєте, наскільки це важливо знати. Є у моїй колекції сорочка, орнамент якої робить чоловіка надзвичайно люблячим. Узор так і називається: "Люблю тебе для тебе..." Таку сорочку мала б вишити своєму чоловікові кожна українка. Тоді у родинах панували б лише любов і повага... Натомість он ту таку сорочку радила б купити кожному, хто часто виступає перед великою аудиторією.
"Жінки ще не чують..."
- Ви перевіряли це?
- Так, вишивка здатна кардинально змінити людину. Я не можу називати прізвищ цих людей, бо вони дуже відомі. Але траплялося, що я приїздила через пів року з іншою сорочкою і бачила перед собою нову особистість. Від несподіванки питала: "Що сталося?". І чула: "Сама підсунула малюнок і питає...". Я знаю, що ці візерунки означають, але не завжди про це розказую покупцям. Просто аналізую для себе... Можу, наприклад, матері розказати про сина все, глянувши лише на те, яку сорочку він вибрав. Адже всі обирають вишивку для себе інтуїтивно. Щоправда, із жінками складніше...
- А чому так?
- Вони поки що не чують цього.... Узор, як у казці, дає можливість прочитати всю інформацію, яку в нього заклали. Чимало залежить і від того, як оброблена сорочка – під низ, наверх, в один бік чи інший. Але сучасники цього не розуміють...
Я переконана, доля України – в руках жінок. Тому винні у всьому, що в країні діється, саме жінки. Вони вміють будувати простір навколо себе, але не знають про це. Бо ці знання знищували 70 років. Лише жінка може взяти енергію з Космосу і передати її надлишок чоловікові. Вона – берегиня, хранителька роду. Звісно, Господь за це покладає на неї й вищу відповідальність... Але жінки нині забули, про це. Спідниці треба вдягнути! Вдягнувши штани, ми розплескуємо свою енергії і не поповнюємо її запаси, у тому числі від землі. Ось тому надходить час дівчині стати матір'ю, а енергії для цього немає...
 

Довідка
Тетяна Черненко народилася у 1958 р. на Рівненщині. Нині майстриня живе у с. Тахтаулове Полтавської області.
Вона не лише вишиває, а й має багату колекцію старовинних візерунків. Окрім того, збирає жіночі полтавські сорочки. Колекції вже налічує близько 400 експонатів. У цій збірці є вироби навіть XVII ст., але переважають - XIX ст.
За освітою жінка – бухгалтер. Вишивка до 2001 р. була лише хобі.