На чемпіонат світу — в Країну бурштину

Усім, хто хоче зрозуміти, що означає жити в “Європі, якою ми можемо бути”, тернопільські спортсмени Віктор (35 р.) і Галина (35 р.) Мацикур радять приїхати бодай на день у Литву. Там гостям завжди раді, хоча і не поводяться з туристами по-панібратськи

Дорогою до Литви наші герої досхочу намилувалися пейзажами Білорусі, її дорогами, лісами, охайним узбіччям.
Захопила їх і чудова панорама нічного Мінська. Адже фасади більшості тамтешніх будинків мають спеціальну кольорову підсвітку.
- Ми поїхали у складі збірної України до Вільнюса на Чемпіонат світу з бодібілдингу та фітнесу, – розповідає Віктор Мацикур. - Переїзд зайняв близько доби. Прикордонники, зважаючи на мету мандрівки, пропускали нас швидко і без проблем. На них справила враження кількість атлетів, які подекуди займали аж два крісла, бо інакше через свої габарити не поміщалися!

До речі, у спортсменів є традиція. Щоразу, повертаючись додому зі змагань, вони показують митникам здобуті нагороди. Це, як кажуть тернополяни, значно прискорює проїзд.
- Із Литви серед майже 30 спортсменів з України таких, хто повертався б з пустими руками, майже не було, - продовжує чоловік. - Я брав участь у парному виступі - з дружиною. Ми завоювали "бронзу". Окрім того, Галина виборола особисте "срібло" в категорії “атлетік”.

У готелі – спецсніданок
Після перетину білорусько-литовського кордону наші герої помітили ще вищий, ніж у сусідній Білорусі, рівень чистоти та якості доріг, а також меншу кількість архітектури часів Союзу, в тому числі й “хрущовок”. Усі будівлі мали певний колорит і часто вирізнялися серед сусідніх. Дуже цікаво виглядали села, хутори. Здавалося, цивілізація їх обминула: хатки — охайні та маленькі, часто дерев’яні й оточені лісом. Однак таке враження — хибне. Навіть сільські будинки в Литві “нашпиговані” сучасними комунікаціями, у них є супутникове телебачення, ще й Інтернет.

Чемпіонат Світу проходив просто в центрі Вільнюса. Щоб українській збірній було зручно, спортсменів поселили поруч, у готелі.
- Хоча ми приїхали о третій ночі, - пригадує Галина Мацикур, - було помітно, що персонал працює за євростандартами. Кожному клієнту приділяли максимум уваги.
Тернополян приємно вразило, що ціни у готелі - нижчі за середні українські. Проте сервіс — значно вищий: двері відчиняють за допомогою пластикових карток, "шведський стіл" - безкоштовний, у номерах - косметика, миючі засоби. Персонал, який обслуговував спортсменів, добре знав російську й англійську.
Засмакував шалтибарщай
На сніданок атлетам спеціально готували такі страви, які їм можна було їсти перед змаганнями, тобто варений рис, куряче м’ясо, яйця. Зате наступного дня після завершення чемпіонату, коли спортсмени вже могли насолоджуватися звичайними, не дієтичними харчами, пан Віктор із дружиною обійшли багато закладів у центрі Вільнюса. Подружжя дегустувало страви національної та традиційної європейської кухні. 
- Після спеціальної дієти кортить якнайшвидше з'їсти щось солодке, солоне, досхочу напитися соку, наїстися фруктів. При погляді на м’ясо важко зберігати спокій, – пригадує пан Віктор. - Оскільки ми з дружиною під час підготовки до змагань схудли сумарно на 20 кг, то спокусилися на першу ж піцерію. Щоб краще порозумітися з нами, офіціантка розмовляла "кашею" з російської, англійської та литовської мов. Її шокувало, що ми вдвох замовили стільки страв, скільки зазвичай бере компанія із шести людей! Дівчина перепитала нас, чи ми, бува, не переплутали чогось у меню, звідки приїхали і чому так багато їмо. Коли ж усі тарілки стали чистими, її здивуванню не було меж! На прощання офіціантка приязно усміхалася, запрошувала в гості до Литви і побажала здобути нові титули.
Тернополяни помітили, що литовці полюбляють свою традиційну кухню, ніж харчування в італійських піцеріях і фастфудах на зразок “Макдональдса”.
- Литовська національна кухня нагадала нам українську, - розповідає Галина Мацикур. - Тамтешні страви такі ж смачні та мають схожі складники. “Королева” овочів – картопля, також литовці їдять багато молокопродуктів.
Пану Віктору припав до смаку “шалтибарщай” - холодний борщ, який готують на кефірі. До нього додають відварені окремо, ще гарячі картоплини. Ця оригінальна страва, за словами чоловіка, добре освіжає у спекотну пору.
Лайка, як в українців
На вулицях Вільнюса тернополяни не зустріли жодного поліцейського чи автоінспектора, однак пригадують, що порядок і спокій усюди був відмінний.
Спортсмени без проблем обмінювали євро та долари у банках. Вони підрахували, що євро вигідніше обмінювати на місцеву валюту, бо до нього "прив'язані" литовські лити (1 лит = більше 3 грн — прим. ред.).
- Усі прибалти після 30-ти чудово розмовляють російською. Натомість молодь добре знає англійську, а російською вміє хіба що лаятися, – посміхається пан Віктор. - Кумедно, коли чуєш, як вони спілкуються литовською і раптом “проскакує” знайоме й українцям “міжнародне” слово. Мабуть, не хочуть засмічувати рідну мову...
Єдине слово, яке звучало часто й однаково на всіх мовах, - “блямба”. Чоловік перепитав у сусідів за столиком у кафе, що воно означає. Засміявшись, хлопці пояснили, що це, як російське “бляха-муха”. Також у прибалтів є одна цікава особливість – вони додають закінчення до всіх імен і прізвищ, вимовляючи їх на свій лад. Так, Олег у них - Олегас, Віктор - Вікторас, а Іванов - Івановас.
Клайпеда: назад у минуле
- Якщо говорити про архітектуру, – додає чоловік, - то мені найбільше сподобалася Клайпеда. Містечко - невелике, трохи менше за Тернопіль, але дуже колоритне. У багатьох  куточках можна знімати історичні фільми. У Клайпеді я гостював у президента світової федерації фітнесу WFF Едмунтаса Даубараса. Його квартира - просто в центрі міста, тому з балкону відкривається вид, наче з фантастичної машини часу, котра перемістила тебе на 200 років назад.

Литовці дуже дбайливо ставляться до своєї історії, тому бережуть та реставрують старовинні фасади будівель. Вулиці в центрі міста викладені старовинною бруківкою, що досі - у відмінному стані.
На згадку про мандрівку, окрім фото та медалей, у тернополян залишилася маса вражень від спілкування з литовцями. Вони дуже прості та товариські, посміхаються і намагаються допомогти туристам. Хоча при цьому вони не поводяться по-панібратськи.

- Виявилося, після 22.00 у литовських магазинах не продають алкогольних напоїв, - розповідає пан Віктор. - І хоча продавець відмовилася продати нам кілька пляшок вина, вона ґрунтовно пояснила, чому так вчинила. Навіть запропонувала вихід - відсвяткувати перемогу в одному з хороших закладів, що були поблизу, і вибачилася за незручність. До речі, вболівальники на чемпіонаті однаково приязно зустрічали учасників із більше ніж 50 країн світу!
Прибалти, порівняно з українцями, - значно розважливіші та менш емоційні, зате відповідальніші та більш виконавчі. Педантизм та акуратність у них - ще не німецькі, але вже і не слов’янські. Тож усі, хто хоче побачити, що таке “Європа, якою ми можемо бути”, можуть приїхати у Литву хоча б на день. Там гостям завжди раді, кажуть тернополяни.

Вулиця в Паланзі нагадує Лас-Вегас
Спортсмени з Тернополя відвідали й найбільший курорт Литви – місто Палангу. На тамтешніх вулицях, за словами туристів, - безліч цікавих видів транспорту: від велорикш до надсучасних спорткарів “Феррарі” та гоночних мотоциклів. На піщаних пляжах Паланги можна знайти шматочки бурштину – каменю-символу Литви на туристичній мапі світу.
- Слово “бурштин” там звучить усюди: у назвах сортів пива, фестивалів, готелів і магазинів, – перелічує пан Віктор. - Навіть не треба заходити до найбільшого в Литві музею янтарю, котрий, до речі, розташований у Паланзі, аби побачити безліч цікавих і красивих виробів з цього каменю.
Продають це розмаїття на кожному кроці. Картини, скульптури, прикраси, дрібні аксесуари – все виготовляють із бурштину чи бодай ним декорують. Не купити щось із цих красот, як зауважують наші герої, - просто неможливо. Тим паче, ціни - досить демократичні.
До речі, основна вулиця Паланги, котра веде до пляжу, схожа на американський Лас-Вегас. Обабіч - ресторани, атракціони, нічні клуби. Причому всі - різні. Віктор Мацикур відвідав клуб Laukiniu Vakaru Salunas, оформлений у ковбойському стилі. Там саме проходив міжнародний турнір із бодібілдингу “Королі ночі”. Організатори запросили тернополянина в якості віце-президента української федерації цього виду спорту.

Любов ГАФІЙЧУК

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.