Світлана Патряк так любить в’язати, що інколи, не завершивши виріб, не може заснути

Я мріяла виготовляти такі речі, які хочу. А не ходити і марно шукати щось на ринку або в магазині, - каже майстриня.
“Рятувала” інструкція
Хобі пані Світлани - ще зі школи. Коли вона записалася на курси в’язання гачком, одразу зрозуміла: це її. З роками любов до в’язання у жінки не зникла - навпаки.
Вона із задоволенням в’язала серветки, кофти за власним дизайном. Спершу для себе і найближчої родини, потім - для друзів і знайомих.

Це був одяг на різні сезони, - пригадує Світлана. - Влітку - легкі маєчки і плаття, взимку - теплі кофти.
Згодом, аби “прискорити” процес, майстриня придбала машинку для в'язання в одному із місцевих магазинів. Це сталося близько шести років тому. Про покупку не пожалкувала. Хоча робити перші кроки, зізнається, було дуже важко - не було поруч вчителя, який би підказав і показав. “Рятувала” детальна інструкція.

В’язальна машинка - багатофункціональна. Так можна працювати значно швидше, фантазувати і робити різні візерунки і фасони, - зауважує жінка. - Ручні в’язки “поступаються” машинним. Вони не такі рівні й досконалі.
Порола по кілька разів
Після покупки машинки Світлана Патряк почала цікавитися новими моделями одягу. Коли бачила, що все поступово виходить, азарт і ентузіазм зростали вдвічі.
- Я, по суті, вчилася на своїй родині. Було складно. Не раз траплялося, порола одну річ по декілька разів. І що цікаво - це мене зовсім не дратувало! Навпаки — я сприймала все дуже спокійно, - продовжує жінка. - А як тішилася результатом! Адже врешті виходило те, що я хотіла.

Легкі маєчки і топи на літо - перші речі, які Світлана Патряк зв’язала на машинці. Тепер вона береться за складні роботи: сукні з елементами в’язки гачком, технологією фелтінг - сухого і мокрого валяння.
До сьогодні пам’ятаю першу нитку. Це був ірис, - каже співрозмовниця. - Ми спеціально їздили за нею у Хмельницький. Згодом я почала купувати нитки не лише вітчизняних, а й зарубіжних виробників: румунські, прибалтійські, італійські, московські.
На пошиття однієї речі майстриня витрачає день-два. Все залежить від складності роботи.
Спершу я завжди намагаюся прикинути різні варіанти, уявити, як буде найкраще, - зауважує жінка.

Сукня сиділа, як влита
Рідні і знайомі часто просять Світлану виготовити оригінальний виріб на різні урочистості: ювілеї, дні народження, дні студента. Інколи - на кожен день.
Не раз траплялися і форс-мажори. Доводилося поспішати. Бувало, сиділа біля машинки усю ніч, - каже майстриня. - Якось мені зателефонувала подруга. Каже: “Мене запросили на ювілей. Не знаю, що одягнути. Хочу щось унікальне, не таке, як у всіх. Може, вигадаєш щось до завтра?”.

Світлана Патряк дуже хвилювалася, а її подруга - зовсім ні. Казала: “Я тобі повністю довіряю. Що буде, то буде”. Жінка приїхала забрати річ в останню мить - за годину перед ювілеєм. Коли приміряла, сукня сиділа, наче влита.
- Трикотаж досить тонкий і не повнить, - пояснює Світлана. - І якщо правильно зняти мірки, будь-який виріб “ляже” ідеально.

Ремонтує машинку
Майстриня отримує масу задоволення від роботи. В’язання її заспокоює, дозволяє відволіктися від усього. Це заняття для душі.
Буває, поки не завершу річ, не можу заснути, - посміхається жінка. - Коли робота зроблена - дуже спокійно, міцно сплю, наче новонароджена дитина. Що-що, а безсоння мені точно не загрожує!
Для себе Світлана Патряк, звісно, також в’яже. Але часу на власні забаганки чомусь, як завжди, не вистачає.
- Найдовше я працюю над речами, де багато ручної роботи, - веде далі майстриня. - Інколи треба просидіти майже весь день. Я люблю працювати активно, тому намагаюся комбінувати ручну роботу з роботою на машинці. Тоді немає одноманіття.

Інколи під час роботи зникає світло. Однак і такий форс-мажор можна обійти.
Навіть тоді я “не здаюся”. Запалюю свічку і щось доробляю, - розповідає жінка. - Машинка - механічна, працює без електрики і доволі справно. За ці шість років я навіть навчилася її ремонтувати.
Фасони вигадує сама
Найцікавіше, за словами майстрині, працювати над новими речами. Що складніша робота, то більше азарту.
Я можу погодитися виготовити якийсь абсолютно фантастичний виріб, навіть якщо до кінця не впевнена, що зможу, - посміхається жінка. - Але все одно беруся за цю справу. Рано чи пізно все вдається.
Спершу пані Світлана запозичувала деякі ідеї з модних журналів та Інтернет-порталів. Зараз здебільшого придумує сама.

Головне — дати волю фантазії. Раніше, коли я не займалася трикотажем, мало звертала увагу на пошиття. Тепер цікавлюсь одягом, фасонами, - каже співрозмовниця. - Навіть на вулиці, коли побачу якусь жінку, одразу уявляю, які речі їй пасуватимуть, ідеальний виріз, довжину. Знаю, що слід підкреслити, а що - приховати.

А от на модні тенденції майстриня зважає не завжди. Наприклад, зараз на піку моди фіолетовий колір. Проте пасує він не всім - лише 30% жінок.
Вбрання слід завжди підбирати індивідуально - під колір очей, шкіри. Адже річ повинна пасувати, - зауважує пані Світлана.
У найближчих планах жінки - вдосконалити технологію фелтінг.

Інколи здається, що вже крапка, нічого нового вже придумати не можеш, - посміхається вона. - Насправді ж нових ідей - безліч. Просто на все бракує часу...

Племінниця Світлани Патряк Уляна (21 р.) із задоволенням носить речі, які зв'язала тітка. Адже вони - унікальні

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.