У Тернополі на вокзалі: "Українці - погані люди! Тому так і живуть. А москалі - добрі, знаю, бо там жила!"

"Вокзал. Черга.Типові для таких місць розмови про життя, про тяжке життя, про дуже важке життя. Звісно, не обійшлося без риторичних запитань до самих себе, мовляв, "доки то таке буде?!" І раптом молода жінка на повен голос спокійно проголошує:"Бо українці - погані люди! Тому так і живуть. А москалі - добрі, знаю, бо там жила!" Черга від несподіванки скрутилася і принишкла. Жінка ж провадила далі про добрих москалів. Зазвичай уникаю тролейбусно-трамвайних дебатів, але цього разу не втрималася. Спочатку коректно, а потім, як Бог на душу поклав, так і висловилася! Впевнена, якби хтось з нас таке собі дозволив сказати про росіян в Росії, уже через декілька хвилин був би у відділку, як мінімум. 
Однак, вражає і шокує не риторика неідентифікованих українців, які доволі добре й комфортно облаштувалися у своїй-чужій країні. Було соромно й боляче за людей, які мовчки, по-рабськи проковтнули чергову порцію національного приниження на своїй же землі. Бо промовчали усі!. Бо слухали це все діти! Знаєте, не люблю слова "патріотизм", в сучасній Україні воно не лише скроплене кров'ю справжніх, гідних, достойних людей, але й спаплюжене гопниками, які тільки те й уміють, що, заслинившись кричати:"Слава Україні!". Слово "патріотизм" затерте аморфністю, неосвіченістю, та гнилизною частини наших громадян. Схоже, ми усі так ревно хочемо виглядати справжніми європейцями, що готові "толерантно" промовчати у відповідь на будь-які приниження. Ми готові вимагати від світу адекватної реакції на війну в Україні, але не готові захистити правду від брехні, тупості та провокацій, навіть на своєму маленькому клаптику землі. Бо вичавити з себе рабів справді не просто! Як не просто і відповісти на запитання:"Хто ж такі українці? І чого вони хочуть?!"", - написала Анжела Шова.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.