В інституті післядипломної освіти – війна

Шум довкола Інституту післядипломної педагогічної освіти та його адміністрації – не новий. Час від часу на інтернет-ресурсах з'являються протилежні меседжі.

В одних йдеться про те, що в закладі - диктатура, кумівство та занепад, в інших розповідають про наведення порядку, високі досягнення та розвиток.

Тиск і підписи

А втім, інформаційне протистояння вже вийшло за рамки "відкритих" листів. Тепер працівники шукають правди у чиновників та в редакціях газет. Декілька викладачів інституту прийшли і в редакцію "RIA плюс" та розповіли про проблеми. У статті імена змінені – люди бояться переслідування.

- Близько 30 років інститутом керував Юрій Буган, – каже викладач пані Ірина. – У жовтні він написав заяву на звільнення з посади. Комісія з питань освіти залишила його на посаді доцента однієї з кафедр, потім перевели на іншу. Він і досі впливає на колектив. Замість пана Юрія обласна рада призначила в. о. директора Сергія Алілуйка. Це молода людина. Але суть не у віці, а в браку компетентності. Він прийшов два роки тому викладачем. Працював на півставки, читав лекції. Часто запізнювався чи пропускав, бо ж займається бізнесом.

Через рік, розповідають викладачі, захистив кандидатську, отримав посаду завкафедрою.

- Кафедру інформаційно-комунікаційних технологій і змісту освіти створили під нього, – каже пані Ірина. – Вже за півроку його призначили в. о. директора інституту. У колективу виникли запитання: де стаж і досвід? Де знання і кваліфікація? Таке призначення суперечить статуту, бо там йдеться мінімум про п'ять років стажу. Щоб було зрозуміло щодо рівня кваліфікації, можна навести приклад: коли пана Алілуйка призначили на посаду, він питав у методистів, чи керує Інститут школами Тернополя та садочками, кажуть викладачі.

Призначили чоловіка завдяки листу з підписами колективу Інституту, хоч підписали не всі.

– Збір підписів відбувався абсурдно, – каже інший викладач, пан Іван. – Колишній директор просто індивідуально підходив і переконував підписати. Був і тиск, і натяки на проблеми, якщо не підписати. До людей, які могли підняти шум через такі речі, взагалі не йшов. Тобто все було кулуарно, з тиском і без обговорень. Однак в інституті є люди, які мають і педагогічний стаж, і досвід роботи, і захищені, і доценти, а головне - зі знанням роботи закладу.

Нові кадри і догани

З перших днів на посаді, пригадують викладачі, новий директор почав набір сумнівних кадрів.

– Брав потрібних людей, – стверджує викладач пані Вікторія. – Запросив кандидата економічних наук. Він на семінарах, де виступав, говорив такі речі, що ні до педагогіки, ні до економіки стосунку не мали. Зрештою, його швидко звільнили. Загалом за час правління в. о. прийшли восьмеро людей. Хтось на створену посаду, хтось замість "неугодних".

Після призначення в. о. та його перших кадрових рішень в колективі почалися невдоволення.

– Протести "рубали" доганами та залякуваннями, – говорить пані Вікторія. – Зараз чимало працівників, які проти керівництва, зняли з посад або вони на "волосину" від звільнення.

Такі агресивні методи діють, кажуть педагоги, - люди залякані.

– Одному з кандидатів догану дали тому, що в свій обід з 12 до 13 години читав пару, а коли було "вікно", поїхав обідати, – говорить пан Іван. – Ще одна догана – і звільнення. Інша викладач відвідала відкритий урок в одному з навчальних закладів, а її звинуватили у прогулі декількох годин. Дали догану. Тим, кому не змогли дати догану, скорочують посади. Приміром, зараз триває скорочення посади заступника з виховної роботи.

Ще одна причина обурення частини колективу – земельні оборудки.

– Існує намір забрати від території інституту ділянку близько 20 сотих та збудувати багатоповерхівку, – говорить пані Вікторія. – Таку оборудку можна зробити лише з "потрібним" директором. Думаю, є зацікавлені і в облраді. Нам замилюють очі, що це вигідний інвестпроект. Спочатку була мова про окрему будівлю, з конференцзалом. Потім говорили лише про надбудови. Але в результаті поряд буде багатоповерхівка. І так знищили, що можна.

У частини колективу є підозра, що адміністрація ще й свідомо гальмує розвиток Інституту. В більшості міст України такі заклади – вищі. Але не у нас. Якщо інститут таки акредитувати, то більшість керівників, кажуть викладачі, втратять посади через невідповідність...

Нового в. о. не впускають

Через конфлікти чи задля покращення Департамент освіти і науки обладміністрації днями наказом призначила в. о. директора закладу Юрія Шайнюка. Чоловік, нагадаємо, вже декілька років курує напрям ЗНО в області. Проте, за словами працівників Інституту, той в. О., що на посаді, не допускає до роботи того в. о., якого призначили, і не передає справ.

Чому призначили нового в. о. і яка ситуація з його недопущенням, ми запитали в департаменті освіти.

– Обласна рада, коли призначила виконувачем обов'язків директора Сергія Алілуйка, перевищила свої повноваження та порушила статут навчального закладу, – говорить керівник департаменту Любомир Крупа. – Згідно зі статутом, на час відсутності директора виконувачем обов'язків міг стати лише заступник. Заступником пан Алілуйко не був. Чому така ситуація, не знаю, але ми її виправили, призначивши в. о. таки заступника. Ситуація в колективі від часу призначення Сергія Алілуйка напружена. Є нарікання від працівників на сумнівну оренду майна, необ'єктивну кадрову політику на відсутність ефективності в роботі.

Призначений на посаду в. о. Юрій Шайнюк поки фізично не працює.

- Ми також позбавили попереднього в. о. права підпису, – каже пан Крупа. – Бо ж легітимним в. о. директора є інша людина.

"Все зовсім не так"

За коментарем ми звернулись і до Сергія Алілуйка.

– Так, я молода людина, – говорить він. – Але здобув три вищих освіти, маю 12 років стажу. Захистив кандидатську. На посаду мене призначив голова облради після звернення колективу з підписами 85% працівників. При будь-якому керівнику є невдоволені. Їхні скарги, якщо простежите, активізувались після наказу Департаменту освіти про призначення нового керівника. Наказ суперечить закону. Інститут підпорядкований облраді, і департамент освіти не має повноважень призначати керівників. Ви питали про догани. Так, вони були. Навчальний заклад не є місцем вільного відвідування. Є трудова дисципліна, і її потрібно дотримуватись, а не приходити і йти, коли заманеться.

Однією з причин нелюбові частини підлеглих директор називає звичку "жити по-старому".

– Я досить заможна людина і хабарів не беру, – каже чоловік. – Цього не дозволяю робити й іншим. Можливо, це комусь не подобається. Щодо питання землі, то це просто зручний інструмент маніпуляції думкою. За час мого перебування на посаді я ні звернень не писав, ні інвестора не шукав. Єдине, що зробив – звернувся з ініціативою знайти орендаря для підвального приміщення, де працювала їдальня, для її відновлення. Бо люди навіть не мають де чаю попити, хоч і навчаються по півдня чи працюють увесь день. Якщо щиро говорити, то декілька працівників мене дійсно не підтримують із першого дня. Але, думаю, перш ніж судити людину, їй треба дати час, аби показала – хороший вона керівник чи поганий.

На питання щодо розвитку навчального закладу та вищої акредитації директор теж відповів.

– Нас прирівняли до вищих навчальних закладів третього рівня акредитації, – говорить Сергій Алілуйко. – І ми розвиваємось. Приміром, місяць тому я виступив із наміром відкрити напрям другої освіти для учасників АТО, які отримали травми. Людина, яка постраждала на війні, зможе себе реалізувати як вчитель історії, географії чи іншого предмета...

Від редакції. Ми не займаємо жодну зі сторін внутрішнього конфлікту в навчальному закладі, проте проблема в інституті є. Сподіваємось, що чи то за столом перемовин, чи то після втручання влади її вдасться вирішити.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.