«Можемо таке зробити, що потім будемо самі соромитись»

Ігор Гордій - один із авторів проекту реконструкції площі

Що ж робити і як виходити із ситуації – про це йшлось на засіданні містобудівної ради при управлінні містобудування, архітектури та кадастру міськради сьогодні, 17 червня. Тут  питання реконструкції площі і встановлення пам’ятника розглядали серед основних. Архітектор проекту Ігор Гордій  звернувся за порадою до колег, оскільки «планували одне, а виходить інше».

- Оскільки влада у свій час пообіцяла поставити пам’ятник до осені цього року, відповідно треба замостити початок роботи по благоустрою, - каже пан Гордій. - Тому є  розпорядження міського голови ці роботи пришвидшити.  

Однак  у процесі, за словами  пана Гордія, виникло ряд питань і пропозицій. Одна із них –  домовитись із скульпторами, що якщо будівництво обіцяного раніше паркінгу і ділового центру затягнеться, то можна зробити «базу» для самого пам’ятника,  трохи вищу. І тоді вже кругом цієї бази, у свій час, робити той паркінг.

Натомість голова правління Тернопільської обласної організації Національної спілки архітекторів України Олег Головчак вважає, що зараз слід загалом ставити питання про інше.

- Зараз стоїть інше питання:  ми відмовляється від тієї концепції підземної стоянки?, - каже він. -  Тоді не можна зараз ставити пам’ятник на тому місці, чи піднімемо ми постамент чи не піднімемо. Треба зрозуміти, що потім підземної стоянки не буде. Якщо не буде паркінгу, то тоді робиться благоустрій по існуючому рельєфу. Така моя пропозиція.

Натомість на захист ідеї будівництва паркінгу виступив архітектор Юрій Дячок. Він каже, що коли  у архітекторів народилась ідея паркінгу, то проголосували за неї  всі одноголосно. Мовляв, паркінг у цьому місці –  критично необхідний. 
- Забувати про ту ідею, тільки щоб пам’ятник встигнути поставити?, - каже він. – Вважаю, що це ненормальний підхід. 

Також прозвучали ідеї від деяких членів ради встановити його тимчасово у іншому місці, не там, де запланували згідно із концепцією проекту загалом. Така думка викликала скептичну реакцію, мовляв, приробіть колеса, та й проблема зніметься.

Як пояснив журналістам пан Головчак, питання  встановлення пам’ятника є проблематичним з кількох причин. 

- Треба прийняти рішення і щоб громадськість знала, що  влада декларує одні рішення, а виходить інше. То нехай про це привселюдно заявить міський голова. Я на нараді ЖКГ казав, якщо ми  збудуємо пам’ятник - ніхто його нікуди не перенесе, не поставить на зберігання збоку. 

Загалом, за словами пана Головчака, практика встановлення пам’ятників до певних дат родом ще із Радянського Союзу. Але це було – до певних дат. А тут же йдеться про те, що на носі – вибори, і усі  перед кожними виборами хочуть зробити нібито добру справу.

- Так не може бути, - каже він. - Нам залишилось чотири місяці. Пам’ятник,  який має – ну, тонну бронзи треба! А ще треба насамперед  виліпити в глині, модель гіпсову зробити, зняти форми, відлити у бронзі. Поспішаючи, ми можемо таке зробити, що потім будемо самі соромитись.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google