Ігор Яснюк: "В юності я самостійно навчився грати на гітарі й скрипці"

• В юності навчився грати на гітарі і скрипці, хоч у музичну школу не ходив, - розповідає пан Яснюк. – Тоді це було в моді.

Скрипку брав у свого діда, який з радістю дав йому перший урок гри. Він дуже тішився, що його онук любить музику, тому й не сварив коли той брав дорогий інструмент. А от грати на гітарі навчився самотужки. Інструмент купив собі сам.

Після закінчення школи вирішив, що буде хоровим диригентом. Вступив до Тернопільського музичного училища імені Соломії Крушельницької. Та через два місяці Ігоря Яснюка забрали до армії і два роки він відслужив у військово-повітряних силах у Ленінграді.

Та під час служби не покидав своє захоплення.

• Мені доручили цілий хор із прапорщиків і рядових – всього сто чоловік, - каже Ігор Яснюк. – Я був художнім керівником і диригентом, а також готував концерти до різних свят – Дня армії, Першого і Девятого травня та інших.

Музикант зізнається, що керувати таким досить великим хором йому було дуже цікаво, оскільки всі його слухались. Військова дисципліна для солдат була дуже висока навіть під час співу.

• Я просто наказував, а вони виконували наказ, - пригадує він.

Повернувшись додому, хлопець продовжив навчання. Після музучилища він вступав до Одеської консерваторії, але невдало. Тоді міське управління культури направило його в Підгайці на посаду художнього керіника самодіяльного народного хору при міському будинку культури.

• Саме в Підгайцях, у 1986 році й зародився гурт «Світозари», - каже художній керівник цього колективу. – До речі, саму назву гурту придумали не ми. «Світозарами» порадила назвати колектив одна жінка. Ця ідея нам сподобалася. Щодо значення слова Світозари, є дві версії. Перша – це давні співці-барди, які ходили й розносили скрізь народну пісню, і друга – це зіркове сузір’я.

Через рік після створення гурту його художній керівник таки вступив до Одеської консерваторії на стаціонарне відділення. Проте навчання йому доводилося поєднувати з концертами і з особистим життям. Адже перед вступом до консерваторії він одружився, взявши собі за жінку львівянку Світлану.

- Ми зналися ще з дитинства і я навіть був на весіллі батьків своєї майбутньої дружини, оскільки мати Світлани родом з Романового села, - розповідає музикант. - Світлана мене вразила своєю неповторною красою. Ми одразу відчули якусь спорідненість душ, знайшли спільну мову. Бо вона дуже чуйна, відверта і чиста. Є доброю матір’ю та господинею. Це для мене дуже важливо.

Зі своєю другою половинкою Ігор Яснюк зустрічався чотири роки, а тоді одразу ж після першого курсу одружився і перевівся з Одеси до Львова.

У 1992 році отримав диплом і кілька пропозицій щодо роботи в естрадних гуртах і хорових колективах у Львові.

• Та я не захотів лишати «Світозарів». – продовжує він. – На той час в мене вже народився син Тарас і ми всією сім’єю переїхали зі Львова у Підгайці.

З того часу Ігор Ясюк і не залишає Тернопільщини. З дружиною Світланою вони люблять пригадувати, коли в юності він грав для неї на гітарі, а також створював гурт “Світозари”.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.