«Все наше життя перетворилося на попіл»: родина з Почаєва втратила майже все у нічній пожежі

Ірина БЕЛЯКОВА

Фото ДСНС і родини

Увечері родина готувалася до дня народження мами, а за кілька годин їхнє подвір’я вже було охоплене полум’ям. Вогонь знищив хату, господарські будівлі, худобу, котиків і молоду німецьку вівчарку Мію, яка нещодавно стала майже членом родини. Те, що не встигло згоріти, залило водою під час гасіння пожежі. Тепер сім’я з Почаєва просить небайдужих допомоги.

Згоріли дім, літня кухня, сарай, гараж і вся худоба та домашні улюбленці. Родина погорільців із Почаєва пережила одну з найстрашніших ночей у своєму житті. До редакції звернулися знайомі родини з проханням допомогти сім’ї з восьми людей, які тепер втратили майже все. Навіть відчуття дому, який будували та облаштовували кілька поколінь.

Горіло на площі 250 кв. м

— У ніч на 22 липня у Почаєві вогонь охопив дві суміжні господарські будівлі на площі 250 м кв., — повідомив речник головного управління ДСНС в області Андрій Брик. — До гасіння залучили рятувальників 23-го державного пожежно-рятувального поста, 5-ї державної пожежно-рятувальної частини та добровільну пожежну команду села Лопушне. Унаслідок пожежі пошкоджений житловий будинок, вдалося врятувати три житлові та одну господарську будівлі й не допустити подальшого поширення полум’я.

Причини пожеж та суми матеріальних збитків встановлюють фахівці, додали рятувальники.

Господиня Оксана Полєха розповіла «20 хвилин», що вони — місцеві жителі, народилися і все життя проживали в Почаєві на вул. Варшавській. Будинок, у якому жила родина, будували її батьки власними руками.

— Ми тут народилися і тут проживаємо, — каже Оксана Полєха. — Хату будували батьки своїми руками. Після нашого з чоловіком одруження ми поробили ремонти, старались, щоб дім був повноцінний, щоб і дітям було комфортно жити. Наразі ми якраз підготували хату для того, щоб обробити її з вулиці, зробити фасад. В хаті були поклеєні обої, зроблені стелі, покладений ламінат — і тепер усе це залите водою.

Щойно пережила операцію

У цьому домі мешкало кілька поколінь родини: Оксана з чоловіком Володимиром, їхні троє дітей — 25-річний Денис, 19-річна Вероніка та 14-річна Єлисей, а також батьки Оксани і 84-річна незряча бабуся Марія, яка вже 17 років не ходить.

Пані Оксана працює в магазині «Дитячий світ», її чоловік разом зі старшим сином — на будівництві. Вероніка навчається в університеті у Тернополі, Єлисей — учень восьмого класу.

— Ми за ці роки обмебльовували дім, купували техніку. Як то кажуть — все в дім. Кожен старався, як міг, щоб дітям було добре жити. Я недавно пережила операцію на щитовидній залозі, три місяці тому мені її зробили. Днями приїхала з Києва, з лікарні, і тут ще й таке, — жінка ледь стримується, щоб знову не заплакати. — В нас якось дуже багато проблем. І ми не можемо зрозуміти причини цієї пожежі, чекаємо висновку експерта, аби хоч знати, чому ось так сталося.

Рятували через вікно

Тієї ночі родина готувалася до дня народження мами Оксани. Жінки товклися на кухні і лягли спати близько першої години ночі. А вже о пів на третю жінка прокинулася від дивного шуму.

— Мені здалося, що на вулиці йде град, — згадує пані Оксана. — Я вибігла, бо в мене одяг був надворі, хотілося його позбирати. І коли я вибігла, то побачила, що палає сарай. Сарай наш прибудований до літньої кухні і до гаража. Я одразу побігла до батьків, бо в літній кухні була бабуся, яка не може ходити і не бачить.

Усі разом вони намагалися врятувати бабусю Марію.

— Батьки виносять, ми бачимо, що вже не встигаємо вийти через двері, вибиралися через вікно, намагалися винести бабусю, — згадує події тієї ночі Оксана Полєха. — Все навколо палає, все відбувається на наших очах. Я не можу передати, нема слів, щоб це все описати. Бабусі 84 роки, вона і так нездорова людина, а ще й як рятували, отримала синці й подряпини, але, дякувати Богу, залишилася жива.

Вогонь швидко перекинувся на житловий будинок, згадує Оксана.

Допомагали гасити сусіди

— Приїхала пожежна, вогонь гасили довго, до шостої ранку, — згадує Оксана Полєха. — Мені здавалося, що це ніколи не закінчиться. На допомогу кинулися сусіди. Рідні серед ночі приїхали.

Оксана з вдячністю розповідає про людей, які серед ночі прибігли рятувати їхнє майно.

— Сусіди прибігли всі, — каже вона. — В нас дуже дружня вулиця. Ми воду носили в руках, діти такого віку, 10–14 років, відрами величезними носили воду. Поміч у нас була дуже велика з боку сусідів, з боку рідних. Навіть були такі люди, яких ми не знали, із сусідніх вулиць, які бачили і чули про пожежу.

Вогонь від обійстя родини Полєхи перекинувся і на сусідський хлів, де також вигоріло господарство.

«Не можу передати, як це боляче…»

Родина втратила свійську худобу — двох великих свиней, курей, котиків та молоду вівчарку Мію, яка нещодавно оселилася на їхньому подвір’ї.

— Все згоріло просто, — зі сльозами каже Оксана. — Я не можу навіть передати, як це боляче, бо це було наше господарство, наша праця, все, що ми мали — все наше життя.

Повністю знищені літня кухня, сарай і гараж. Разом із ними згоріли всі будівельні інструменти чоловіка та сина, які працюють на будівництві. Вогонь забрав і дуже багато зерна, яке нещодавно отримали за паї. Нічого не залишилося, окрім стін.

У самому будинку меблі частково врятувалися, але дах згорів, а під час гасіння вода протекла всередину. Пластикові вікна «повистрілювали» від високої температури.

— Лишилися деякі меблі, тільки дуже затекло, — каже Оксана. — Все, що було на даху, згоріло. І коли пожежу тушили, то все протекло в хату. Ми зараз тут, бо мусимо щось помити та подивитися, чи щось вдасться врятувати. Сусіди допомагали мити будинок і виносити з подвір’я обгорілі речі. Все таке чорне, страшне…

22 липня вже вивезли п’ять величезних причепів сміття, це все донедавна було речами, які купували все життя кілька поколінь.

— Як страшно дивитися на те, як усе твоє життя перетворюється на попіл і сміття, — Оксана ледь стримує сльози.

Після пожежі сім’я не має де жити. Ночували у родичів та сусідів. Під час пожежі ніхто, на щастя, не загинув, але всі члени родини надихалися димом, а наступного після пожежі дня, за словами жінки, почувалися значно гірше.

Потрібна допомога

— Швидка надала нам допомогу у ніч пожежі, — каже Оксана. — Сьогодні гірше почуваємося всі. Знаєте, стрес який… Медики кололи, давали ліки, і якось переживалося, все автоматично робилося, а сьогодні вже спати не можна. І тиск у батьків різко підскочив. Рятуємося тільки тим, що медик є в родині, і він цілу ніч був із нами.

Найбільше зараз родина потребує коштів та будівельних матеріалів, щоб перекрити будинок і відновити господарські будівлі.

— Будівельні матеріали — це саме основне, що нам зараз потрібно, — каже Оксана Полєха. — Треба перекрити хату насамперед і так само сараї, гараж. Там нема нічого, окрім стін.

Попри власні проблеми і втрати, Оксана з теплом говорить про людей, які вже підтримали їхню сім’ю.

— Люди небайдужі, люди молодці, відгукуються — хто матеріально, хто іншою підтримкою, — хто як може, — каже вона. — Приходять, дзвонять, питають. Вчора допомагали виносити весь гар з подвір’я. Я усім дуже вдячна, бо в такій ситуації ми ще ніколи не опинялися. Якось завжди давали собі раду самі, жили, як виходило, працювали, а тепер нам дуже потрібна підтримка. Бо самі ми не впораємося…