У Тернополі презентували тізер серіалу “Кілька хоробрих хлопців”

А про те, як, хто, скільки і для чого створювали цей проект розповіли учасники, автори та натхненники проекту.
- Коротко про нашу ідею: ще торік під час моєї відпустки після поїздки на Схід ми спілкувались з моїми друзями про те, як людина, яка потрапила на війну, може реалізувати себе та свої знання після неї, - розповідає співавтор проекту Валерій Чоботар.

Перед своєю демобілізацією Валерій Чоботар мав чітке розуміння того, що просто не буде. А після повернення чоловіка у, так звану "декретну відпустку" він почав шукати, як свої знання та досвід використати в житті.
- Завдяки проектам, у яких я брав участь у нас з друзями зародилась ідея зібрати людей, які брали чи беруть участь у війні, - продовжує Валерій. - Зібрати людей, які допомагають українцям боротись і не складати руки. 
Це і волонтери, і митці, і активні небайдужі люди з усіх галузей. У Валерія Чоботаря ще у АТО зʼявилась ідея, що, коли кожна людина зможе захистити свою сім’ю, себе, то тоді вороги розумітимуть, що Україну не потрібно чіпати.
-І ми зібрали друзів, які дотичні до війни і виникла ідея створити військово-патріотичний клуб, - каже співавтор. - В певній мірі ми переформатували тернопільський клуб “Характерник”, який мав спортивно-патріотичний напрямок. 
Після співпраці з усіма, як каже сам Валерій, адекватними українськими організаціями, зʼясувалось, що багато людей займається тим самим.

Фото 1 з 8

Previous Next

1. 
2. 
3. 
4. 
5. 
6. 
7. 
8. 

Previous Next

Назву обрали завдяки пісні
- На назву проекту нас надихнула одна пісня Сашка Положинського, - продовжує співрозмовник. - Щоправда, вона називається “Кілька хороших хлопців”, але у контексті там теж є про хоробрих хлопців. 

Ця пісня входить до нового альбому гурту “Тартак” під назвою “Вічність”. Пісні з цього альбому присвячені тим подіям, які відбувають в Україні.

- Є пісня, яка написана ще в середині 90-х, але вона якось органічно влилась своїм змістом в те, що зараз відбувається, - каже Сашко Положинський. - І пісня, яка наштовхнула ініціаторів проекту на таку назву. Вона була у нашому репертуарі, коли я їздив з концертами на Схід. 

Ця пісня присвячена людям, які дають можливість українцям жити своїм повсякденним життям і не переймаючись тим, що якщо щось трапиться, то вони будуть безпорадними.
- Бо є спеціально навченні люди, які мають досвід, знання і вміння, щоб впоратись з будь-якою критичною ситуацією, - каже Сашко. - Оскільки ці люди обділені увагою суспільства, то ми вирішили написати таку пісню і присвятити її їм. 
 

Серед учасників: боєць АТО та співак
Корисним цей проект вважає Олександр Чокута. Адже не будучи на війні інших навряд чи можна навчити чогось корисного, а у цьому проекті навчають саме учасники АТО. Вони можуть передати саме те, що потрібно, крім теорії.
- Я теж думав куди б можна було долучитись і якраз дізнався про цей проект і побачив в ньому хорошу альтернативу заняттям, - каже Олександр Чокута. - Бо за два роки з пораненням і реабілітацією я відстав від хлопців, які залишились на фронті. Там я їх уже не наздожену, а тут принаймні можу долучитись до формування нових світоглядних речей. 
Ще один учасник проекту співак Олександр Алексєєв каже, що багато чому навчився у інструкторів проекту і вважає, що цього повинен навчатись кожен чоловік.
- Зі сторони учасника я скажу, що українці в принципі гостинний та привітний народ і потрібно вміти зустрічати різних гостей, це якщо зі сміхом, - каже Сашко Алексєєв. - А якщо серйозно, то безпосередній чоловічий обовʼязок - захищати свою державу та близьких і оточуючих. Багато людей не знає, що робитиме, якщо, не дай Боже, сюди прийдуть з війною.
Учасники проекту багато навчились від хлопців, які були в АТО - як себе поводити в тій чи іншій ситуації, як тримати зброю.
- Це дуже практичні речі. Наприклад, медицина, навички з якої можна використати не лише в зоні бойових дій, але й в буденному житті, - каже Сашко. - Ці всі речі хлопці випробували на собі там. Я радий, що зустрівся з такими людьми, набрався досвіду. І також продовжуватиму навчатись цьому. 
 

Серіал має надихнути на саморозвиток
Зйомки серіалу “Кілька хоробрих хлопців” проходили у багатьох місцях на Тернопільщині. В місцях, де відбувались героїчні битви - “Гурби-Антонівці”, гора Лисоня. 
 

- Ми виїжджали на стрільбище діючого підрозділу української армії, - розповідає Валерій Чоботар. - Залучали багатьох фахівців і запрошували хлопців, які спеціально приїжджали з передової. 

Цей серіал про досвід людей, які прийшли з війни і про їхню співпрацю та передавання своїх знань молодим хлопцям. В основному, це тернополяни. 
- Проект повністю аматорський, для того, щоб його зробити професійним потрібно було чимало коштів, тому ми ризикнули, - каже пан Чоботар. - Але сподіваємось, що він вийде хорошим. 
Режисери проекту - Віталій Дерех та Юрій Суходоляк. Вони - молодці, їздять з нами всюди, ризикують своїми камерами. Весело було дивитись, як один переконував іншого, що камеру потрібно закопати набагато ближче, аніж той хотів і інші такі моменти. 
Почали знімати серіал з початку літа, найчастіше зйомки відбувались на вихідні у проміжках між своєю основою роботою.
- Перші серії серіалу вийдуть десь в середині осені, - каже Юрій Суходоляк. - Ми хочемо не лише, щоб якомога скоріше, а й максимально якісно. Ми плануємо цей серіал презентувати у мережі. І також надіємось на підтримку тернопільських телеканалів. 
Усього буде 8 серій тривалістю 12-20 хвилин. Серіал носитиме мотиваційний характер, щоб люди зацікавились основними військовими дисциплінами.
 - Буде серія і з медицини, і з психологічної підготовки, - каже Валерій Чоботар. - А це дуже важливо. Бо людей обдурюють - їм показують красиву картинку. Але все зовсім не так. Я хочу, щоб люди розуміли: я не готую людей на війну, а намагаюсь підготувати їх до війни.
Окрім військово-патріотичної тематики, проект розрахований і на цивільне життя. У серіалі буде інформаційна частина про те, як поводити себе під час екстремальних ситуацій у місті. Буде серія про те, як хлопці потрапили у луганську поліцію і відчули на собі, як це спілкуватись зі слідчим, як сидіти у камері. Цю серію знімали у музеї репресованих. Валерій Чоботар сподівається, що люди зрозуміють, наскільки важливо бути готовим до війни.
- Один із спортсменів, який займається у "Характернику" нещодавно проходив військову підготовку і, коли я почав розпитувати як зараз готують офіцерів, то він розказав, що уся підготовка - це ремонт, - каже Валерій Чоботар. - Мене це дуже зачепило і вразило. І я розумію, що дуже велика кількість людей не усвідомлює, що, якщо десь на тілі почалась гангрена, то як би голова не думала, що її це омине, бо вона біля кордону з Польщею, то рано чи пізно її це теж зачепить. 

Долучитись можуть усі охочі
- Це не зовсім такий формат, що ми будемо формувати групи і навчати усіх, - додає Валерій Чоботар. - Наше завдання - пояснити, що люди здатні організувати це самі. Частково хтось зможе прийти і займатись з нами, але я б дуже хотів, щоб ми підштовхнули людей до саморозвитку. Бо якщо до нас зараз прийде багато людей, то ми “загнемось”.

Охочі долучитись до проекту можуть звертатись у на сторінку соцмережі facebook чи у клуб “Характерник" за адресою вул. Б. Лепкого, 1. Заняття - безкоштовні. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.