Четверо дорослих і чотирирічна Софійка: що відомо про зниклих після ракетного удару по Тернополю

Тіла Ніни і її сина Павла досі не знайшли. Останки батька, який був із ними у квартирі, ідентифікували. Шукають і Тетяну, яка зникла із 4-річною донечкою Софійкою. Бабусю малечі вже поховали. Рідні не втрачають надії розшукати прабабусю Валентину. Всі ці люди проживали у Тернополі на вул. Стуса, 8 і зникли безвісти після влучання ворожої ракети і багатоповерхівку. 

Минуло понад два тижні після трагічної атаки на житлові будинки у Тернополі та четверо дорослих і чотири людей досі залишаються зниклими безвісти. Серед них — Ніна Дячун та її 28-річний син Павло, які були вдома, доглядаючи за прикутим до ліжка чоловіком і батьком. 85-річна Валентина Гриняк, чию квартиру вибух знищив ущент. А також 35-річна Тетяна Попик і її чотирирічна донечка Софійка. Рідні та друзі щодня чекають бодай якоїсь звістки.

Ніна та Павло Дячуни

Тернополянка Зоряна Саган роками працювала і товаришувала разом із Ніною Дячун, добре знала і її рідних, життя яких відібрала ворожа атака у Тернополі 19 листопада. 

Після того, як російська ракета поцілила у будинок на Стуса, 8, там перебували пані Ніна, прикутий до ліжка чоловік Володимир і їхній 28-річний син, який не так давно повернувся додому з фронту. Усі троє зникли безвісти, а 28 листопада повідомили, що тіло Володимира ідентифікували. Про Ніну і сина Павла досі ані сліду.  

— Ніна — моя колишня колега і дуже хороша знайома, — розповіла Зоряна Саган. — Добра, щира, завжди готова прийти на допомогу, з нею ми пропрацювали в одному відділі в Ощадбанку багато років. Ніну Богданівну із 28-річним сином Павлом не знайшли досі. 

Лише влітку Павло повернувся зі служби під Покровськом, аби допомагати мамі доглядати за батьком, прикутим до ліжка після п’ятого інсульту. 

— Павло після демобілізації повернувся на роботу у «Розетку» на Злуки, де працював ще до війни, — розповіла пані Зоряна. — Він виріс фактично у мене на очах. Мав окреме житло, але часом залишався у батьків на ніч, аби допомогти мамі доглядати за батьком. І тієї ночі він залишився у батьків. Ми точно знаємо, що на момент прильоту вони всі були в квартирі, оскільки чоловік Ніни Богданівни був після інсульту паралізований і лишити його самого у квартирі вони просто не могли. Ми шукали їх від моменту атаки і продовжуємо надалі шукати. Чекаємо… 

Буквально напередодні трагедії пані Зоряна розмовляла телефоном із Ніною. Жінки часто зідзвонювалися, адже пропрацювали пліч о пліч не один рік. І навіть після того, як пані Ніна вийшла на пенсію, продовжували підтримувати товариські стосунки.  

— Ми спілкувалися часто, десь за кілька днів до трагедії зідзвонилися, у Ніни був дуже позитивний настрій, — пригадує пані Зоряна. Син був удома, допомагав. Питала про чоловіка, вона відповіла, що він важкий, без змін — лежить. Ми говорили, як завжди: вона про мене спитала, я про неї. 

Саме Зоряна Саган надавала слідчим інформацію та фото зниклих. Досі підтримує зв’язок із поліцейськими. На жаль, жодної інформації про подругу та її сина немає. 

Валентина Гриняк

Щодня, доки на місці влучання ворожої ракети на Стуса не припинили пошукові операції, був і тернополянин Ігор Черепанський. Він чекав будь-якої звітки про прабабусю Валентину Степанівну.

85-річна Валентина Гриняк мешкала у квартирі на шостому поверсі ще з 1982 року, розповів її правнук Ігор Черепанський.

— Вона рідко ходила в укриття, хіба ще вдень, а так завжди казала: та куди я буду бігати у підвал. А цього разу я не впевнений, чи вона чула ту тривогу. Я маю надію, що вона не мучилася, що це сталося раптово – і від цього мені трохи легше. Шмат ракети знайшли там, де було її ліжко, — розповів журналістам тернополянин. 

Чоловік із родиною проживає неподалік. Зранку 19 листопада він збирався на роботу, коли почув сильні вибухи. Вийшовши надвір, побачив клуби диму. Сусідка сказала, що влучили у будинок на Стуса. Коли Ігор уточнив, у який саме, відповіли – у восьмий. До будинку прабабусі він приїхав майже одразу після обстрілу. Намагався додзвонитися – виклик ішов, але ніхто не відповідав.

— Спочатку я заїхав зі сторони «Оріону». Це зараз воно все розбите, а тоді будинок візуально виглядав цілим з північної сторони. Я думаю: ну, десь вивели. Побіг до квартири, але дійшов лише до п’ятого поверху. А коли спустився й обійшов усе навколо, зрозумів, що її квартири немає, — пригадує Ігор.

Про Валентину Степанівну правнук відгукується з теплом. Каже: вона була педагогом, доброю та світлою людиною.

— Вона все життя працювала в дитячому будинку творчості. Тут недалеко, буквально метрів 300. Вона педагог у душі. Завжди вміла знайти спільну мову з будь-якою людиною. Чистоплотна, дуже любила свого котика. Тут був дитячий майданчик, і вона щодня прогулювалася там із ним. Але я маю надію хоча б знайти тіло прабабусі, — розповідав пан Ігор.

Також тернополянин наголошує: світ має бачити всі наслідки і робити висновки. 

– Я впевнений: світ має бачити, що робить ворог з нашими людьми. Тому я відкрито даю інтерв’ю і місцевим, і світовим ЗМІ. Моя бабуся все життя працювала, нікому не бажала зла, а вони її просто вбили. Я хочу, щоб мій приклад, приклад моєї родини, став нагадуванням для всіх, що війна в Україні триває, що безпечного місця у нас немає. Світ котиться в прірву, — говорить пан Ігор.

Колектив Центру творчості дітей та юнацтва висловив співчуття з приводу втрати колишньої працівниці Гриняк Валентини Степанівни, яка трагічно загинула під завалами рідного будинку через російську атаку.

Тетяна і Софійка Попики

Серед зниклих безвісти під час ворожої атаки і 35-річна Тетяна та її донечка Софійка, якій у серпні лише виповнилося чотири рочки. З матір’ю Тетяни, 54-річною Галиною Мацьків, які перебували в одній квартирі на Стуса, попрощалися 25 листопада у Церкві Архистратига Михаїла. Під час панахиди у каплиці храму молилися також за спокій душі її доньки Тетяни та онучки Софійки. У той момент тіла мами і донечки ще не знайшли. 

— Батька, Романа знали дуже давно, виросли в одному дворі. І Таню знали також, сестра жила в цьому домі. Недавно, тільки переїхали, три роки назад. Гарна, спокійна сім'я. Хотіли якогось майбутнього. Нема майбутнього…, — говорить знайома родини Ірина.

Однокласниця Галини Мирослава розповіла, що знала добре і Таню, і її дочку. 

— Вона була маленька, коли Галина з нею гуляла. Я заглядала до неї у візочок, і вона сміялася. Я кажу: «Галка, вона у тебе ніколи не плаче, — Ні, не плаче». Ви розумієте, три покоління знищено. Знищено, вбито три покоління. Це як з книжки вирвані листки. Хай з Богом спочиває.., — крізь сльози говорить пані Мирослава.

«Моя однокласниця Таня Мацьків, із сім'єю. Вони мешкали на 9 поверсі знищеного будинку. Таню, донечку ще шукають. Синочок живий в лікарні», — писала на своїй сторінці у Фейсбуці 20 листопада Tanya Koval.

«Це мій однокласник Роман і його сімʼя, дружина з мамою, донечка Софійка на даний момент їх ще шукають. Син Максим в лікарні», — писала на своїй сторінці у Фейсбуці 20 листопада Тетяна Песик.

Попик Тетяна Богданівна, як дізналися «20 хвилин», працювала головним спеціалістом фінансово-господарського відділу Департаменту капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації. У пресслужбі ОВА підтвердили цю інформацію та повідомили, що жінка перебувала у декретній відпустці. 

Станом на 4 грудня у розшуку перебувають п’ятеро осіб, — повідомив «20 хвилин» начальник відділу комунікації головного управління Нацполіції в області Сергій Крета. — Тривають експертизи, зокрема і ДНК. Слідчі та експерти-криміналісти продовжують оглядати залишки і відходи будинку, які вилучили на місці ворожої атаки на Стуса — на предмет виявлення залишків власних речей мешканців та, ймовірно, людських останків. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.