Усі заводи Тернополя за 20 років “роздерибанили”

Такої думки — тернопільський політолог Володимир Колінець. Проте він каже, що за 20 років у місті відбулися й позитивні зміни.
— Ми втратили заводи-гіганти з кількох причин, — пояснює він. — По-перше, за Союзу була така політика — виробництво тих чи інших речей інтегрували. Тож у Тернополі не готували кінцевого продукту. До того ж, отримували складові з підприємств, розташованих у різних кінцях країни. Союз розвалився — втратилися і ці зв’язки. По-друге, банкрутство більшості гігантів — “справа рук” керівництва заводів.
Політолог пригадує, як при першій можливості з підприємств звільняли членів РУХу — осередки цієї організації були у 90-ті всюди. Адже це були громадяни з активною позицією і вони не дали б “роздерибанити” майно.
— Під приводом того, що підприємство не має де реалізовувати колишні обсяги продукції, — додає він, — виробництво потроху згортали, а верстати різали і здавали на брухт. І керівництво підприємств тоді непогано збагатилося, до речі...
Разом із виробничою базою заводи втратили всю соціальну і культурну сферу. Більше того, збанкрутілі підприємства часто продавали разом із гуртожитками, в яких мешкали колишні працівники.
— Люди через махінації з приватизацією могли втратити дах над головою, — продовжує пан Колінець. — Утім, якщо із гуртожитками ситуацію вдалося залагодити, то, наприклад, приміщення поліклініки комбайнового Тернопіль таки втратив.
Знищення виробничої сфери спричинило масове безробіття. Люди, як каже політолог, не мали іншого виходу, як йти торгувати на базар чи їхати на заробітки.
— Та все ж були і “плюси”, — наголошує він. — Варто згадати про пам’ятники, які тепер прикрашають місто. Окрім того, з’явилося чимало сучасних будівель. До того ж, завдяки супермаркетам обслуговування наблизилося до європейського рівня.
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.