«Мріяла стати футболісткою, а тепер просто — ходити». Як живе родина Унольт через рік після трагедії

«Мріяла стати футболісткою, а тепер просто — ходити». Як живе родина Унольт через рік після трагедії
Фото з родинного архіву. Згенероване за допомогою ШІ

Ракетна атака у Тернополі 19 листопада 2025 року розділила життя родини Унольт з Тернополя на до і після. Дружина і молодша донька загинули, врятувати тоді вдалось старшу з дівчаток — Єву, яка за цей рік перенесла майже 20 операцій і досі продовжує лікування за кордоном. Як пережили цей рік, розповів батько родини Олександр Унольт.  

«Я тоді у відрядженні був, ввечері перетнув кордон і ліг спати, на ранок дізнався, що сталося у Тернополі, телефонував своїм, але ніхто вже не відповідав на дзвінок…» — Олександрові Унольту важко говорити. Він, згадуючи події річної давності, щоразу зупиняє розмову та намагається опанувати себе. 

Не стало мами і доньки

Родина проживала на вулиці 15 Квітня, 25, неподалік будинку №31, поруч із яким влучила російська ракета, розповіли знайомі сім'ї. Того ранку мама Олена Унольт разом із доньками бігли до найближчого укриття. Але їх накрило вибуховою хвилею.

Олена загинула одразу. 

На дев’ятий день після трагедії у реанімації Львова померла молодша донечка Андріанка. 

 

Дівчинка отримала тяжкі травми під час ракетного удару поблизу її будинку на вулиці 15 Квітня.

Тоді двох донечок Олександра на Олени Унольт — семикласницю Адріану та десятикласницю Єву — доправили до реанімацій різних лікарень. 

У реанімації опинилася і бабуся дівчаток — заслужена артистка України Людмила Червінська. Олександр знайшов її лише наступного дня в обласній лікарні, після чого жінка перенесла понад 20 операцій. Зараз вона вдома, але наслідки пережитого даються взнаки і, за словами зятя, у неї чимало проблем зі здоров’ям. 

Рятують у клініці Німеччини

Єву тоді з реанімації міської лікарні №2, куди вона потрапила після атаки, перевели до обласної лікарні, де прооперували.

Єва мріяла стати футболісткою. Любила футбол і хотіла грати на професійному рівні. Після трагедії про дівчинку дізналися у футбольному клубі «Шахтар» і запропонували оплатити її реабілітацію. Але до неї родині поки що далеко. Єва досі проходить складне лікування і перенесла вже орієнтовно 18 операцій, розповів «20 хвилин» її батько Олександр. 

Але боротьба за здоров’я і повноцінне життя триває досі — і через рік після трагедії, розповів Олександр Унольт. Нині Єва лікується в Німеччині. Нещодавно їй знову зробили чергову операцію на ніжці— і попереду ще тривале лікування. 

— 12 листопада Єві зробили операцію в клініці Німеччини, — розповів Олександр Унольт. — Треба було змінити положення кісток, бо не були дотримані потрібні градуси. Тепер буде витяжка і тривале відновлення. 

Ще тривале лікування

За словами батька, лише витягування кістки має тривати приблизно 140 днів. Ще стільки ж часу може знадобитися на відновлення кісткової тканини. І тільки після завершення основного лікування можна буде говорити про реабілітацію.

До Німеччини Єва потрапила за сприяння Міністерства охорони здоров'я. Олександр звернувся туди з проханням організувати транспортування доньки та знайти клініку, яка зможе продовжити її лікування. Німецький медзаклад погодився прийняти дівчинку.

До цього Єва лікувалася в кількох українських лікарнях. Після ракетного удару уламок пошкодив судину на нозі. Лікарі проводили її трансплантацію. Згодом дівчинці трансплантували кістку, адже вона була повністю роздроблена. В «Охматдиті» також провели операцію на нервах правої руки, бо дівчинка не відчувала її. Тепер, каже батько, чутливість потроху починає повертатися.

— Травми були настільки серйозними, що в «Охматдиті», як я зрозумів, не знали, що робити, — розповідає Олександр. — Три дні приходила велика делегація лікарів, оглядали її, але було видно, що це складний випадок. Тоді я вирішив їхати до Німеччини. Через Міністерство все організували, клініка погодилася взятися за лікування. 

Рідні вже не відповідали

Олександр — далекобійник. Увечері напередодні трагедії торік він перетнув кордон і був у рейсі. Про ракетний удар у Тернополі дізнався вранці з новин у телефоні. Намагався додзвонитися до рідних, але слухавку вже ніхто не брав або з ними не було зв'язку.

Чоловік одразу повернувся до Тернополя, а перед тим шукав будь-яку інформацію про дружину та доньок. Перші звістки були уривчастими.

— Коли я знову і знову телефонував, хтось підняв слухавку мобільного, який лежав на вулиці, і розповів, що щось сталося, дитину забирають до лікарні, а про другу нічого не знають, — згадує Олександр і знову час від часу зупиняє розмову. — Потім, десь через пів години, на місце приїхав мій знайомий, і вже тоді докладно все розповів. Сказав, що дружина загинула, Єву до лікарні забрав сусід. Андріана лежала на лавці, доки її не забрала швидка. 

Про загибель мами і смерть у лікарні молодшої сестрички батько розповів Єві через два-три тижні, коли стан дівчинки вже хоч трохи стабілізувався. Вона знає, що сталося, але говорити про пережите не хоче.

Планують повернутися в Україну

— Вона пам’ятає, що втратила свідомість. Потім прокидається — відчуває, що горить, і починає відсуватися. Далі знову втрачає свідомість. І все. Потім уже лікарня, — переказує спогади старшої доньки Олександр.

Єва досі потребує допомоги лікарів. Її права рука ще не працює повноцінно, пальці залишаються нерухомими. Щодо ноги, то навіть після останньої операції лікарі поки не беруться прогнозувати, скільки ще втручань може знадобитися.

Батько каже, що зараз важливо пройти основний етап лікування. А вже потім, відповідно до рекомендацій лікарів, вирішувати питання реабілітації. Допомогти з нею обіцяли футбольний клуб «Шахтар» та фонд «Подоляни». Якою саме вона має бути, поки невідомо.

Олександр каже, що після лікування разом із донькою вони не планують залишатися в Європі і повернуться в Україну та рідний Тернопіль. Але зараз усі плани залежать від того, як проходитиме лікування доньки.

Колись Єва мріяла грати у футбол і докладала максимум зусиль, аби стати крутою футболісткою. Тепер головним бажанням і мрією дівчинки є просто ходити…


 

Подякуй журналісту гривнею icon Подякуй журналістці гривнею
...
Ірина БЕЛЯКОВА - авторка цього матеріалу. Ви можете подякувати їй та надихнути на нові корисні матеріали
Закинути на Банку

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google

keyboard_arrow_up