Після місяців невідомості — вдома: на Тернопільщині зустріли звільненого з полону Героя Володимира Зварича
Після понад трьох місяців у російському полоні додому повернувся житель села Кошилівці Товстенської громади Володимир Зварич. Військовий потрапив у неволю 3 березня 2025 року після поранення, а 5 червня 2026-го його звільнили під час обміну. У День Гідності та Свободи громада зустріла захисника, на повернення якого рідні чекали з тривогою та надією.
Радісною звісткою поділились у Товстенській громаді.
— У День Гідності та Свободи Товстенська громада зустріла свого земляка, жителя села Кошилівці, Володимира Зварича, який після страшних випробувань російського полону повернувся додому. Цей день став особливим для всіх, хто чекав, молився і вірив у його повернення. Після довгих місяців невідомості, тривоги та болісного очікування найголовніше стало реальністю — Володимир Зварич вдома! Його зустрічали зі сльозами радості, щирими словами, квітами та міцними обіймами, — написали у громаді.

Володимир народився 24 листопада 1974 року в селі Кошилівці Товстенської громади. 3 березня 2025 року, після поранення, потрапив у російський полон. Відтоді для його родини розпочалися довгі, болісні місяці невідомості, пошуків, звернень до різних інстанцій і очікування бодай найменшої звістки.
Рідні дізналися про полон із фотографії та голосового повідомлення, отриманих з невідомого номера. На світлині був знесилений чоловік, якого важко було впізнати. Але це був їхній Володимир… І відтоді родина жила однією молитвою — щоб він вижив і повернувся.

5 червня 2026 року ця молитва була почута. Володимир повернувся в Україну під час обміну військовополоненими.
За час перебування в неволі він дев’ять разів змінював місце утримання. Пережив важкі випробування, голод, ізоляцію, невідомість і біль, про які поки що не хоче згадувати. Та найважливіше — він вистояв.
Володимир поділився, що у полоні відчував молитви рідних, які давали йому сили триматися і вірити у повернення. А сьогодні він знову може насолоджуватися простими радощами життя - смакувати домашні страви, бути поруч із близькими та відчувати свободу. Те, що для нас здається буденним, для нього після пережитого стало безцінним.
Сьогодні ми зустріли не просто нашого земляка. Ми зустріли Людину, яка пройшла крізь страшні випробування, але зберегла силу жити, віру та надію.

Володимире, від усієї Товстенської громади дякуємо Вам за мужність, стійкість і незламність. Нехай попереду буде лише мирне життя, спокій, турбота близьких, відновлення сил та багато щасливих днів.
Нехай рідна домівка стане місцем, де загоюються рани, де панують любов і тепло, де більше не буде страху, розлуки та болю.
З поверненням додому, Володимире!
.
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google