Світлана Чернецька

Я їжджу на роботу тролейбусом. І ось уже майже два тижні поспіль маю нагоду послухати, крім традиційних новин і реклами, ще багато цікавого. То сюжети про негідника Вонса, який і сам бозна-який, і прикривається антикорупційним об'єднанням, аби розікрасти Тернопіль. І про негідника Пастуха, який нічогісінько наче не зробив...

Якось так склалось, що не було нагоди бувати у тернопільській промзоні. Однак необхідність зустрічей із представниками підприємств, розташованих у промзоні, таки привела мене сюди. Запилюжені дороги, сумні сірі громаддя будинків, які порожніми очима вибитих вікон стежили за мною, неоковирні іржаві паркани та незрозумілого...

 Так, я хвалюсь. Так, нескромно. Так, я інтернет-залежна людина) Але тепер мій мобільний не натужно поскрипує, коли я його прошу відкрити сторінку рідного сайту, а робить це швидко і залюбки. Пошту і соцмережі він відкривав і раніше, але чомусь ображався, коли хотіла відео чи фотки. Бойкотував мої прохання. І...

Так, я  сама була вражена. Заходжу в потяг. На нижній полиці сидить хлопчина. - Ви тут чи тут? – питає, показуючи на різні краї полиці. - Тут! – показую вертикально.  – це моя полиця. - А де моя? Моя восьма, - розгублено каже він. - Ну от, восьма. Зверху. – знизую плечима. - А де я маю сидіти? Я...

Смерть – вже не одне із таїнств. Вона вже не викликає жаху та шанобливого схиляння голови, мовчання та віддання останньої поваги людині, яка полишає цей світ. Смерть стала хорошим інформаційним приводом, гарною нагодою полоскотати собі нерви та чудовим предметом для обговорень. "Ви чули, в Дебальцевському котлі загинуло...

Останнім часом постійно чую від своїх знайомих, друзів та людей, які мене оточують, такі думки та роздуми.. 1) "Влада – сволота, вони зробили з нас гарматне м'ясо, а самі наживаються , бо їм на користь ця війна". Наша влада, звісно, переважно, досить сволочна, не заперечую, але чи уявляєте ви, доморощені  диванні...

Читаю новини про ситуацію на Сході – і ловлю себе на думці, що десь подібне я вже бачила… О, точно, це ж мій улюблений "Володар перснів", якого я читала разів п'ять і дивилась певно стільки ж… Паралелі настільки чіткі, що аж страшно – може, Толкієн був пророком як Нострадамус? Зло прокинулось на Сході, у Мордорі,...

Зараз так важко зустріти чийсь погляд. Маю на увазі добрий, приємний погляд, з яким хочеться зустрітись. Зазвичай в маршрутці, на конференції, в поїзді поглядом не зустрінешся – всі втикають його в екран свого ноутбука/смартфона/телефона/читалки. Навіть парочки на побаченні – трясця ж вам – сидять навпроти і читають...

- Це до тебе! – Володя дає мені свій телефон. На тому краю жіночий голос. Співрозмовниця представляється і цікавиться, чи можна опублікувати статтю у нашій газеті. Вагаюсь, оскільки не особливо активно працюємо з дописувачами – всі статті пишемо переважно власними редакційними силами. - А про що стаття? – цікавлюсь. -...

Ви знаєте, які країни соціально найблагополучніші в світі? Ні, на США, не Німеччина і не Канада. Найкраще живуть скандинави – фіни, шведи, норвежці, данці. У них шалено високі ціни – але їм ніколи не бракує грошей. У них височенні  зарплати та стипендії і не менш високі соцвиплати.  У них не "стрибає" курс національної...