Смерть у фаворі

Смерть – вже не одне із таїнств. Вона вже не викликає жаху та шанобливого схиляння голови, мовчання та віддання останньої поваги людині, яка полишає цей світ.

Смерть стала хорошим інформаційним приводом, гарною нагодою полоскотати собі нерви та чудовим предметом для обговорень.

"Ви чули, в Дебальцевському котлі загинуло п'ять тисяч військових? Та їх по шматках збирали!", "Читали, що хлопець задушив вагітну кабелем? А подробиці знаєте?" – шепочуться між собою в офісах та маршрутках.

Запит на висвітлення смерті величезний. Топові по читанню статті – про смерть. Порівняйте читаність статей про загиблого і про геніальну дитину – різниця буде колосальною!!! Тисяч у 5-7 переглядів.

Причому запит на висвітлення смерті не просто як факту – а неодмінно з подробицями. Читачам чомусь подобається смакувати фактами, що кому відірвало і чим відпилювали голову жертві жорстокого вбивства. Неодмінно треба ім'я жертви чи загиблого і бажано крупні плани фото з місця події, які, сором'язливо прикриваючи очі рукою, розглядають ще і ще.

Найсумніше те, що журналісти часто забувають про мораль і дають читачам та глядачам те, чого ті хочуть.  Мене морально вбив репортаж Олександра Загороднього з 1+1, де знімальна група стала свідками загибелі кореспондента газети "Сегодня" і бійця "Правого Сектору". Вони спокійно пустили в кадр істерику дівчини, яка знімала бронежилет із хлопця, який захлинався кров'ю, давали коментарі про інцидент на фоні тіла, з якого витікали останні краплі життя. Так, це був дуже гарячий репортаж, але в ньому не було ні краплі совісті і поваги до цього хлопця.

Аналогічно – з Борисом Нємцовим. Опозиціонер, про якого стільки є слів, споминів, кадрів, був протягнутий через всі канали у недолуго-принизливій позі, з розірваною сорочкою і оголеним животом. Нехай це гострі кадри з місця смерті діяча, нехай всі хочуть їх побачити, але чи не заслужив пан Нємцов права на повагу до свого тіла і своєї смерті?

Дорогі колеги!Давайте в погоні за вдалим кадром та сильною статтею не забувати про те, що у загиблих та померлих залишились родичі, кохані, друзі, які, скоріш за все, не хочуть перетворювати смерть дорогої людини на шоу. І вони мають на це право!