У полоні "ДНР" Олександра били, не давали їсти та змушували рити окопи

20minut.ua вже писала про Олександра Пронька взимку цього року. Цей чоловік – майданівець. 20 лютого в нього вистрелив снайпер, травмувавши ногу. Чоловікові запропонували лікуватися в Тернополі і він погодився. Адже на той час майданівці не почувалися безпечно ні в київських лікарнях, а тим більше у містах Східної України. 
Олександрові допомагали тернопільські волонтери. Йому відновити документи, які згоріли під час штурмів на Майдані. Чоловік жив трохи у Тернополі, потім у Мар'янівці Тернопільського району, перебивався тимчасовими роботами.

У вересні він вирішив їхати добровольцем в АТО, перед тим домовившись із 25-м батальйоном. 
- Мене затримали на першому ж блокпості за пару кілометрів від Донецька, - розповідає чоловік. – Побачивши тернопільську прописку, запитали, куди їду. Я сказав, що до знайомої. Вони почали перевіряти мої речі, а там - камуфляжна форма, берці. Все… Наручники, автомат, пакет на голову… Сказали, - це шпіон. 
Потім Олександра допитували, на кого він працює. Жив він у поганих умовах в камерах, спав на підлозі. Разом з ним тримали і простих громадян, які за законами "ДНР" були порушниками. Військовополонені були окремо. 

- Били мене сильно, ребра так боліли, що кашлянути чи чхнути не міг, - каже чоловік. – Заставляли багато працювати – копати окопи, мішки носити. Іноді ми працювали від 6.00 ранку до 2.00 ночі. 
Разом з Олександром в камері сидів адвокат з Кривого рогу. Його відпустили. А через деякий час цей чоловік витягнув з полону і Олександра.

-  Я вже був у розпачі, не знав що робити, - каже  співрозмовник. - Питав "ДНРівців", чи можливо мене обміняти на когось із їхніх полонених, чи може вони за мене викуп, але вони завжди мовчали. 
Так Олександр Пронько пробув у полоні з 19 вересня до 6 листопада. А 8 листопада він повернувся до Тернополя. Що робитиме після виписки із обласної університетської лікарні, наразі не знає. Можливо, переїде до Львова чи у інше місто. Адже у Тернополі дуже важко знайти роботу.