Телеведучий Костянтин Грубич: "Отримувати задоволення від їжі треба, але не весь час..."

Костянтин Грубич нещодавно видав власну кулінарну книгу і відкрив відеоблог на Youtube, де готує різні страви. Він каже, що не позиціонує себе як кухар, а хоче показати, що якщо він може, то і в інших вийде смачно готувати. Про свої вподобання у їжі, улюблені страви, спосіб життя і власну кулінарну філософію телеведучий розповів “RIA плюс”. 
— Ви колись вели програму “Знак якості”. Як це позначилося на вашому харчуванні?
— Я намагаюся віддавати перевагу стравам, які зроблені власноруч, на своїй кухні, мінімум напівфабрикатів. Адже, коли я замісив тісто, то знаю, що туди поклав. Стараюся споживати більше клітковини — це капуста, гурбуз, баклажан, селера, морква. Менше їм картоплі, хоча молода картопля дуже корисна. До Нового року у ній нічого поганого немає, якщо її чергувати з кашами. Я не боюся макаронних виробів, але тільки з твердих сортів пшениці. Хоча був період, коли я їх не їв. Коли я вперше потрапив до Італії, думав, що макарони там недоварені, занадто тверді. Але тоді я ще не вів “Знак якості”. Як з’ясувалося згодом, їхня твердість якраз є ознакою якості. Якщо готую з м’яса, то це не перероблене м’ясо, а куплене на ринку, свіже. Зовсім не вживаю газованих напоїв. Не їм цукру, але щоб випити каву без цукерки — важко собі у цьому відмовити... Люблю жирний домашній кисломолочний сир, сметану. Не вірю в ефект знежирених продуктів. Я ж не з’їм вагон сиру, а трішечки, і не щодня. Я єдиний вдома, хто любить сир із пліснявою. Мене у цьому не підтримують. Ну і добре, що не підтримують, бо він дуже дорогий (усміхається — прим. ред.). Обережно ставлюся до хліба, випічки, пирогів, пельменів. Хоча дуже люблю хліб із салом. Загалом я не дуже вибагливий у їжі, але уважний.
— Яка ваша улюблена страва? Яку страву ви нікому не довіряєте готувати?
— Це, мабуть, шашлик. Може, не дуже корисна страва, але якщо м’ясо свіже і сьогодні на сьогодні замариноване...  Загалом я навіть радий, якщо не я готую. Я вдячний всім, хто мене погодує. Кулінарія не є смислом мого життя, тому не дуже цим переймаюся. Це лише один з аспектів моєї журналістської роботи, який переріс у хобі. Мені це подобається, але усе під настрій... Взагалі харчування має крокувати нога в ногу із фізичними навантаженнями.
— А як ви відчуваєте, що забагато калорій споживаєте?
— Я постійно це відчуваю. Мені здається, що я схильний до повноти, і якщо себе відпущу на місяць-два, то стану пухким “пампухом”. Якщо є один-два зайвих кілограми, то вже і нахилятися, і ходити важче. Загальний стан здоров’я підтримую бігом — ходжу на фітнес і там бігаю доріжкою. Коли зайве щось з’їси або не позаймаєшся кілька днів, це дуже відчувається. Я вже звик до тих фізичних навантажень, які сам встановив. Новий рік чи Великдень — небезпечні для мене періоди у плані харчування. Ще боюся відпустки у готелях, бо там усе дуже смачне і хочеться скуштувати. Начебто потрошки всього береш, а привозиш додому по два-три зайвих кілограми. От цьогорічну Грецію я ще досі не “вихикав”, хоча там чудове харчування і свіжі продукти. Утім, як для чоловіка, може, я забагато над цим задумуюся, але ви про це питаєте... Мені навіть трохи  заважає жити ця гіпертрофована увага до ваги , але я знаю, що це моє здоров’я, а моє здоров’я — мій заробіток. Якщо я піду на лікарняний, то у мене все завалиться. Адже я не маю бізнесу, а заробляю тим, що кручуся, як білка в колесі. Якщо зупинюся, не буде за що жити. Знаєте таку приказку: “Вовка ноги годують”?..

— Кому ви довіряєте закупівлю продуктів?
— В основному цим займаюся я. А якщо мене немає вдома, то мені телефонують і питають, коли щось незрозуміло. Нас четверо, а зараз троє, бо син у Польщі, то це взагалі не проблема.
— Що ви любите готувати?
— М’ясні страви, борщ. Готую його за своїм рецептом. Моя історія з борщем почалася ще у гуртожитку, а там уся країна жила. От  дівчата кажуть мені, що буряк так треба готувати, інші — по-іншому. То інколи я варю його, інколи частину смажу, а частину варю і тоді додаю до борщу. Буває борщ з півнем, з квасолею чи без, або комбіновано... Я фантазую, у мене немає одного рецепту борщу. Ось нещодавно я відкрив на Youtube свій канал “Смачна країна”. Я там теж готую якісь прості страви, щоб чоловіки могли повторити. Я не позиціоную себе як великий кухар, але якщо у мене виходить, то і в іншого може вийти. Мене ніхто не вчив готувати, тож, можливо, якісь професійні речі я роблю неправильно. Але виходить смачно. Зварив зелений борщ зі своєї книжки рецептів, який готують у Рівненській області, із сушеною рибою. Це специфічна страва, але оскільки я це готував, то мені смачно. Майже весь борщ я з’їв сам, бо це на любителя. 
Варення люблю готувати. Думав, що це дуже важко, але коли почав готувати, то ввійшов в азарт. Я люблю варення варити, але це не означає, що я його їм постійно. Найбільше мені подобається варення зі слив, полуниці, вишень. У мене є старовинна книга рецептів,  раритетне видання 1900 року. Коли я варю варення за тими рецептами, то переводжу фунти в кілограми і так далі... Мало що змінилося з того часу. До нас культура харчування була  кращою. Тоді до цього дуже уважно ставилися: думали, які серветки покласти, як страви подати... Були цілі школи для дівчат, де такого навчали. 
— Що ви порадили б нашим читачам, які хочуть не лише смачно їсти, а й корисно?
— Їм треба себе полюбити. Тобто зрозуміти, що те, у нас входить, — один із чинників тривалості життя. Якщо на екологію вплинути важко, то через їжу ми убезпечуємо себе. Людина запрограмована як мінімум на сто років. А через куріння, стреси і таке інше ми свій ресурс не використовуємо. Отримувати задоволення від їжі треба, але не весь час.
— Який ваш улюблений жанр кіно, літератури, музичний стиль?
— Улюблений жанр кіно — психологічний трилер. Це те, що пов’язано з душею, але має сюжет, за яким цікаво стежити. Улюблений жанр літератури — мабуть, те саме. Дуже люблю психологізм і динаміку сюжету. Також — кулінарну літературу, але не кулінарні збірники, а ті, де їжа виступає сюжетом, або культурологічні видання. От, наприклад, книга Костюковича “Їжа — італійське щастя”, Губерман і Окунєв “Чудо еды», Софія Андрухович “Феликс Австрия”. Я просто в захваті від цього роману. Мені подобається сюжет, слово. Я нюхаю ті страви, які ця Стефа готувала... Мені подобається Котляревський за його полив’яні миски і юшки, я в захваті від Гоголя, що він так уславив українську кухню. Читаєш російською мовою, а відчуваєш, що це українець пише. Також дуже цікава книга Дюма “Кулінарний гастрономічний словник”. Там що не продукт, то ціла історія... У моїй книзі теж кулінарія — це лише тло. Насправді там написано про людей.
Але останнім часом більше читаю періодичні видання, інтернет, немає часу на літературу. Я на ці всі виставки ходжу, понакуповую багато різних книжок, і вже у мене один стелаж стоїть із непрочитаним, і другий... І пройти повз них не можу.
Із музики колись дуже любив пісні Алли Пугачової, тепер немає таких вподобань. 
— Куди б ви хотіли помандрувати?
— У Нову Зеландію, Австралію, Японію.
— Чого ви ніколи не пробачаєте?
— Нема такого. Я чи слабкий, чи занадто добрий, але мені здається, що я все можу пробачити... Є одна відповідь — я її не скажу, тому що це гріх. Треба пробачати.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google