Через темну, вузьку, залиту брудною водою трубу вправно відштовхуючись від стінок пересуваються двоє чоловіків. Труба знаходиться під декілька метровим шаром землі. З труби хлопці спускаються у високий широкий тунель. Там підходять до входу у ще одну залізобетонну трубу, і беруться швидко розчищати захаращений дротами, картонними ящиками та уламками дошок вхід. Багато схожих вправ виконували тернопільські мандрівники каналізаціями, дигери, змагаючись з вінницькими колегами, поки врешті не здобули перемогу
Тісно, темно, мокро
Тернопільські хлопці з команди напівпідпільних мандрівників по міських комунікаціях познайомилися з вінницькими колегами через Інтернет. Тернополяни вже декілька років мандрують каналізаціями, дренажними трубами та колекторами. Позмагатися з собі подібними вони вирішили вперше. Роблять вони це вночі. Адже у трубах темно незважаючи на світлу пору. А змагання за словами учасників, цілком легальними не назвеш, — по трубах лазити не завжди законно.
— Спортивним майданчиком для нас є дренажна система Гідропарку, каналізаційні колектори на Дружбі та у Кутківцях, — Розповів дигер Ростислав, який організував та підготував каналізаційні змагання.— Я у них участі не беру, бо сам все придумував. За моєї участі змагання були б нечесними. Починаються змагання з дренажних труб. Там тісно і дуже мокро.
Переходимо з Ростиславом до річки Серет. Там якраз проходить етап вінницька команда. Хлопці залазять у трубу, з якої у річку витікає вода. Струмінь води дуже потужний. Хлопці одягнуті у гумові штани від хімзахисту. Видно як струмені води від потужного потоку розбиваються об ноги екстремалів. Хлопці просять їх не фотографувати. Кажуть, що дигерам краще не світитися на газетних сторінках.
Течія сильна, дно слизьке, — кричить з труби вінницький мандрівник тунелями Руслан. — У нас, в Вінниці, такі самі труби є. Але вода у ваших чиста. В нас же брудна каламутна юшка тече.
“Путанка” у колекторі
Хлопці заглиблюються у трубу з допомогою довгої жердини. Кажуть, що якщо один впаде, то вода виплюне його з труби прямо в річку, як на гірці у аквапарку. Але перед тим “порахує ребра” каміння на березі. А вода у річці зараз холоднюча. Тож і підтримують один одного з допомогою жердини, щоб не впасти.
Переходимо з Ростиславом до колектора у Кутківцях. Підходимо до земляного горбика неподалік Кутківецького лісу. Над ним видніється відкрита бетонна щілина. Там високо, тому дуже обережно спускаємося по проржавілих металевих прутах, які правлять за сходи. У великій вогкій камері на стінах видніються входи у залізобетонні труби.
— Тут починається гра “путанка”, — розповідає Ростислав. — Треба пролізти якнайшвидше захаращеною трубою. Я спеціально готував труби для змагань. Дроти та покришки старі заносив туди. Після змагань доведеться все це прибирати.
Є поранені
За словами Ростислава у тернополян сьогодні перевага. Вони ходять “рідними” лабіринтами, у яких пробули не одну годину. Але вінницькі дигери запросили хлопців позмагатися до себе у Вінницю. Там вони й з'ясують, хто швидший та вправніший.
Після змаганнь усі підземники зібралися у великому тунелі. Вони втомлені, мокрі, заляпані болотом та іншими нечистотами. У кожного на голові невеликий ліхтарик-шахтарка. Взуття водонепроникне. У декого герметичні костюми хімзахисту.
Не обійшлося на змаганнях без травм. Вінницький підземник “напоровся” рукою на гостру ржаву залізяку. Руку йому відразу забинтували та дезинфікували. Участі у змаганнях у цей день він більше не брав. Адже у каналізації запросто можна підхопити якусь хворобу.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
Anonymous
Anonymous
Anonymous
Anonymous reply Anonymous
Anonymous