– Настав час суттєво економити, – вважає тернополянин Микола Захарчук. – Зменшив кількість поїздок плюс деякі технічні роботи з догляду за автомобілем вирішив виконувати самостійно. Ось недавно, наприклад, самотужки поміняв мастило. Однак постало питання: а чи варто використовувати “напівсинтетику”, якщо машині вже понад 10 років? Чи правда, що в таких випадках краще двигун перевести на “мінералку”?
Мінералка – для двигунів із пробігом
Загалом автомобільні мастила поділяють на три типи – мінеральні, напівсинтетичні та синтетичні. Усі вони можуть мати однакові експлуатаційні властивості і відрізнятися тільки в’язкістю й типом основи.
– Різниця у в’язкості у деяких випадках може згладити наявні проблеми старих двигунів. – розповідає автослюсар Андрій Михальчишин. – Саме мінеральні мастила дозволяють у зношених двигунах при робочих температурах формувати більш надійну і товсту змащувальну плівку. Це забезпечує кращий захист від зношування і стабільніший тиск мастила у системі. Відповідно, знижуються витрати і втрати мастила.
Зазвичай зношений двигун краще працює на мінеральному мастилі порівняно з “напівсинтетикою” чи “синтетикою”, каже фахівець.
Але є певні нюанси, про які автомобілістам слід знати.
- Деякі виробники двигунів рекомендують застосовувати моторні мастила тільки на синтетичній основі. І не допускають застосування мастил на інших базах, – пояснює Андрій Михальчишин. – Особливо це стосується автомобілів, які оснащені бортовим комп’ютером. Тому навіть при переході із “синтетики” на “напівсинтетику” бортовий комп’ютер видає помилку, а то й взагалі блокує роботу двигуна.
У “синтетики” більший інтервал заміни
Слід також звернути увагу на властивості мастил при низьких температурах.
– Мінеральні поступаються синтетичним і напівсинтетичним у швидкості подачі мастила до деталей, які труться між собою, – каже співрозмовник. – Це суттєво погіршує захист двигуна від зношування і пошкоджень під час холодного старту. Тим паче, що найбільше зношення двигуна припадає на холодний старт.
Крім того, слід звернути увагу ще й на таку річ: при використанні мінерального мастила процеси окислення відбуваються швидше, ніж при застосуванні “напівсинтетики”.
Тому, обираючи мастило для зношеного двигуна, варто добре зважити усі нюанси.
– Переходити на мінеральні мастила у деяких випадках і справді не варто, – розповідає автослюсар. – Якщо у двигуна з великим пробігом немає проблем, тоді краще заливати “синтетику” чи “напівсинтетику”. Звісно ж, за умови, якщо такі типи мастил рекомендує виробник двигуна.
Якщо ж двигун дає певні збої у роботі, потрібно встановити їх причину. У деяких випадках, коли сильне зношення двигуна чи є проблеми з матеріалами ущільнювань, застосування моторного мастила підвищеної в’язкості дозволяє усунути чи зменшити недоліки у роботі двигуна.
При застосуванні мастил підвищеної в’язкості інтервал заміни слід зменшувати. Оптимальний інтервал заміни високов’язких масел – 5-6 тисяч кілометрів пробігу. Це пов’язано з посиленням окислювальних процесів у зношених двигунах та з більшою кількістю в’язких присадок у складі таких мастил. В’язкі присадки під дією високих температур міняють свою структуру і властивості. У результаті мастило втрачає свою початкову в’язкість. Зменшувати інтервал заміни мастил бажано і при переході з синтетичного (напівсинтетичного) моторного мастила на мінеральне.
Закономірне запитання, яке виникає у водіїв: а чи можна зекономити, використовуючи той чи інший тип моторних мастил?
Мінеральні мастила дешевші. Однак у них менший інтервал заміни – 5-6 тисяч кілометрів пробігу. У синтетичних та напівсинтетичних інтервал суттєво більший, однак їхня вартість вища. Виробники синтетичних мастил часто вказують інтервал заміни навіть до 15 тисяч кілометрів пробігу. Однак, виходячи з якості бензину на вітчизняних автозаправках, міняти мастило варто вже тоді, коли інтервал — до 10 тисяч кілометрів пробігу.
№ 46 від 18 листопада 2026
Читати номер