«Чистилів – село за 8,4 км на північ від Тернополя, лежить на узгір'ї на лівому березі Серету, при залізниці, – йдеться у статті Владислава Сатке «Тернопільський повіт із географічно-статистичного огляду». 1895 р. – Школа однокласна з руською (українською – прим. ред.) мовою викладання, заснована у 1865 р. Жителі займаються переважно рільництвом».
Належала братам Чистилівським
У писемних джерелах Чистилів уперше згадали в 1525 році, коли село належало братам Чистилівським. Тож існує версія, що поселення назвали на їхню честь. Але водночас збереглася альтернативна легенда із поясненнями щодо походження назви села. Мовляв, ще тоді, коли воно звалося інакше, у край прийшла епідемія чуми – загинули всі, за винятком двох сімей. Рятуючись від смерті, ці люди спалили всі будівлі, а самі подалися до лісу. Повернулися вони лише через два роки і знову осіли на очищеному місці – у Чистилові. За часів Середньовіччя пошесті повторювалися часто, тож переказ може бути згадкою про дійсне лихоліття. Приміром, у 1672 році чума забрала тисячі життів у самому Тернополі – городяни також ховалися у лісах-гаях. У 1672-му в Чистилові було 13 родин.
Історія села у XVIII ст. залишається малознаною. У XIX ст. місцевими панами і власниками чистилівського фільварку були графи Коритовські. Наприкінці століття вони зосередили понад 337 моргів, тобто 189 гектарів землі у той час, коли у Чистилові було трохи більше 1504 моргів – 842 гектарів. Тільки п'ятеро місцевих господарів, включно з Коритовськими, мали тоді понад 20 моргів (11,2 гектара – прим. ред.) кожен. Було біля села шість гектарів лісу, із яких 3,36 гектара належало до графського фільварку, а ще 2,24 – панові Якобу Вільнеру. Тобто селянам взимку було скрутно з опаленням. А от з можливістю придбати спиртне у ті часи в жителів Чистилова, як виглядає, проблем не виникало. Владислав Сатке писав, що у 1895-му у селі була одна корчма, а «Тернопільщина. Історія міст і сіл» подає, що у той же період діяли дві корчми, та ще й ґуральня – спиртово-горілчаний завод.
Діяли чайний пункт і перукарня
Основною окрасою Чистилова у ХІХ столітті була дерев'яна церква 1821 року, яку селяни придбали у селі Чернихів теперішнього Зборівського району. У ті давні часи заможніші громади, збудувавши собі муровані церкви, часто продавали дерев'яні на інші парафії. У Чернихові кам'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці звели ще у 1782-му.
На жаль, чистилівський дерев'яний храм до наших часів не дійшов – він згорів у 1986-му і його у 1990-му замінили новим, дерев'яним, на честь св. Архистратига Михаїла.
Але на згадку про втрачену пам'ятку залишилися світлини часів Першої світової війни – їх зробили в часи окупації Галичини російськими військами у 1915-1916 роках. У той період в селі діяли чайний пункт і перукарня Російського товариства Червоного Хреста і квартирував Перший передовий загін Червоного Хреста при ХІ Армії. Частина уродженців села, як-от Петро Басик, Осип Кисіль та Дмитро Цивінський, служили у легіоні Українських січових стрільців та Українській Галицькій армії.
У 1895-му в Чистилові жило 676 осіб, з них тільки 222 вміли писати й читати. А ще один чоловік – тільки читати. Отож неписьменними були 67% місцевих жителів. До школи ходили 45 хлопців і 29 дівчат. Ще один хлопець і троє дівчат шкільного віку школу не відвідували. Подібні речі траплялися з різних причин. Бувало, що діти з бідних родин просто не мали у що взутися. Або ж батьки не пускали сина чи доньку вчитися, бо вважали, що краще їм працювати у домашній господарці. А працювати було де – у Чистилові наприкінці ХІХ ст. утримували 154 коней, 147 голів рогатої худоби, 127 овець, 144 свині.
У 1921 році в селі було 794 жителів. Місцеві люди вирізнялися патріотичністю і входили до товариств «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Сільський господар», «Рідна школа», «Союз українок». Згодом багато вихідців із села пішли в УПА. У 1948-му у Чистилові відбувся бій між вояками УПА та «стрибками» – радянськими карателями з «истребительных батальйонов».
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер