Тернопільський актор Микола Булат: "Найгірше в кіно - переграти"

Мабуть небагато тернополян потрапляли на зйомки якогось кінофільму, не кажучи вже про те, щоб зіграти хоча б епізодичну роль у ньому.
А от нашому земляку актору Миколі Булату пощастило в цьому плані. Адже він зумів реалізувати себе не лише як театральний актор і режисер, на рахунку якого декілька моновистав і ряд літературно-музичних композицій, а ще й як кіноактор. Після того, як кілька років тому чоловік знявся у ролі голови колгоспу у фільмі “Коріння”, його помітили столичні режисери й почали запрошувати на кінопроби та зйомки. Така затребуваність приємно дивує та тішить пана Миколу, адже попри те, що в столиці є багато хороших професійних акторів, режисери запрошують саме його. Так, лише за цей рік актор знімається вже у другому серіалі. Про свою роботу під прицілом об’єктивів кінокамер пан Булат розповів ексклюзивно для газети “20 хвилин”.
Діставалися ролі правоохоронців
- Пане Миколо, знаю, що останнім часом вас часто запрошують на зйомки у столицю. В яких фільмах ви зіграли?
- Минулого року я знявся у фільмі “Повернення Мухтара”. Там у мене були дві епізодичні ролі - співробітник ДАІ та директор кінного клубу. Потім був фільм “Чужі таємниці”, де я зіграв капітана міліції. Крім того, я мав одну з головних ролей в документально-художньому детективі “Чужі помилки” - був слідчим у серії “Тільки дочекайся мене”.
Нещодавно на кіностудії “Київтелефільм” закінчилися зйомки серіалу “Маршрут милосердя”, де мені дісталася роль одного з трьох браконьєрів на прізвисько Мікроб. Наразі на цій же студії я знімаюся в серіалі “Єфросинія” у ролі заступника мера.
- Наскільки легко давались вам усі ці ролі?
- Усі з перерахованих ролей далися мені відносно легко за винятком браконьєра Мікроба. Справа в тому, що в моєму характері є більшість рис, які притаманні моїм героям. Тому в ролях співробітника ДАІ, директора кінного клубу, слідчого та заступника мера я почувався природно, оскільки мені не потрібно було нічого додавати. У мене аналітичний склад розуму, до того ж у свій час, коли я служив у прикордонних військах, мріяв бути слідчим. А от над образом браконьєра Мікроба довелося попрацювати. По-перше, це негативний персонаж, а по-друге, - він слабохарактерний і боягуз. Тому мені потрібно було зіграти слабкого чоловіка, бо сам я таким не є. За сценарієм Мікроб із своїми двома поплічниками вбили звіра й утікають від переслідування лісників. Усі троє біжать через ліс до залізничної колії і на ходу стрибають у поїзд. Мікроб кілька разів падає, боїться застрибнути у вагон. Врешті, опинившись у поїзді та позбувшись переслідувачів, браконьєри змушують машиніста змінити маршрут і їхати туди, куди хочуть вони. Усе закінчується тим, що один із позитивних героїв стрічки викидає браконьєрів із поїзда.
Працювали без каскадерів
- Скажіть, а били та викидали з поїзда вас насправді?
- Звісно, що били по-справжньому, але не з усієї сили. Інакше я був би весь у синцях, адже одні й ті ж сцени знімають кілька разів поспіль. У поїзд ми теж стрибали на ходу і тут нас також підстерігали різні небезпеки, адже один неправильний рух і ти - під колесами. Випадаючи з поїзда, ми знову ж таки ризикували власним здоров’ям і, навіть, життям, оскільки працювали без каскадерів. Потрібно було падати не тримаючись ні за що, а потім устигнути вхопитися за поручні, інакше запросто можна серйозно травмуватися чи вбитися. До речі, нещодавно саме під час таких зйомок загинув молодий оператор, який знімав із даху поїзда.
- Як ви працюєте над роллю?
- Ідеальний варіант, коли актор може ознайомитися зі сценарієм заздалегідь, вивчити свої репліки й добре продумати всі деталі образу свого героя. Проте так буває не завжди. Скажімо, в моїй практиці траплялося таке, що роль дали у переддень зйомок, тому я встиг перечитати лише половину тексту, а репліки вчив на знімальному майданчику.
- Як проходить день зйомок?
- Графік дня зйомок визначає режисер. Актора можуть знімати лише 30 хвилин, а можуть і кілька годин, проте навіть ті 30 хвилин вважаються днем зйомок. Іноді своєї черги доводиться чекати зранку до вечора. Проте це чудовий шанс додатково подумати над своєю роллю. Скажімо, в акторів є таке поняття, як знайти собі дію під час діалогу, котра більше підкреслить характер персонажа. Ось, наприклад, моя знахідка в ролі заступника мера - спілкуючись із своїм напарником в автомобілі, я вирішив їсти банан. А щоб підкреслити роздратованість мого персонажа, жбурляю шкірку через вікно. У той час мій колега смокче чупа-чупс і ця дія вказує на те, що герою “все фіолетово”.
- Скажіть, чи можна актору відступити від сценарію, вставивши в репліку якесь інше слово, чи замінити одну дію іншою?
- Зрозуміло, що сценарист не може написати ідеальний сценарій. Іноді, читаючи текст, усвідомлюєш, що слова звучать неорганічно, або ж якась дія нелогічна. У таких випадках актор може запропонувати власний варіант. Іноді буває й таке, що сценарій змінюють просто на знімальному майданчику, тому актору завжди потрібно бути готовим до різних несподіванок. На мою думку, професійний актор повинен бути далекоглядним і бачити свою роль у перспективі.
- А як щодо одягу, вас ним забезпечують?
- Так, звісно. Підібрати відповідне вбрання - справа костюмерів. Проте іноді буває таке, що запропонований одяг завеликий чи замалий, тому я при нагоді користуюся власним. Скажімо, граючи роль браконьєра Мікроба я взяв свою куртку “штурмовку”, в якій ходжу на рибалку. Вона чудово підійшла для образу мого персонажа. Правда під час зйомок куртка забруднилася, адже мені кілька разів довелося падати. Та все ж я не шкодую про це, адже вважаю, що мистецтво потребує жертв.
Шукає себе в різних іпостасях
- Мабуть кожен актор мріє зіграти головну роль. Кого хотіли б зіграти ви?
Я хотів би знятися у повнометражному фільмі та зіграти роль героя філософсько-аналітичного складу, когось на зразок Будулая. Мені дуже подобаються ролі Івана Миколайчука. Власне до цього я прагну, усвідомлюючи, що спочатку потрібно зарекомендувати себе, показати, на що ти здатен, і лише тоді можна претендувати на щось більше. Вважаю, що ролі розкажуть про мене більше, ніж я сам. На мою думку, найгірше в кіно - це переграти, навіть якщо граєш роль людини зовсім не схожої на тебе. Вже краще недограти, ніж переграти, бо люди одразу ж помітять брехню й не повірять тобі.
- А як щодо оплати за зйомки?
- Для актора зйомки приносять чималі гроші. За день можна отримати як мінімум половину місячної зарплати театрального актора. Хоча особисто для мене матеріальна винагорода є не настільки важливою, як сам творчий процес. У кіно все по-іншому, ніж у театрі. Тут все народжується в процесі роботи. Скажімо, у театрі багато залежить від актора, у той час як в кіно акторська робота може бути зведена нанівець, якщо не професійно працюють оператори чи освітлювачі.
- Що дали вам зйомки у кіно?
- Я шукаю себе в різних іпостасях, тому зйомки стали для мене додатковим способом мого акторського самовираження. Приємно, що я затребуваний, що мене - провінційного актора з Тернополя запрошують на зйомки в Київ. Єдиний мінус, що серіали російські й головні ролі дістаються росіянам.

Розмовляла
Леся ЗАМОРСЬКА,
0-97-504-25-48
Довідка
Микола Булат народився 30 листопада 1961 року в Москві. Через чотири роки разом з батьками переїхав у м. Кременчук, де закінчив школу та ПТУ (спеціальність - “Слюсар-збиральник”). За направленням вступив до Київського індустріально-педагогічного технікуму. Після строкової служби у 1984 році вступив у Київський театральний інститут ім. І. Карпенка-Карого на акторський факультет. На роботу його запросила Тернопільська обласна філармонія. Працював в ансамблі “Медобори”. Згодом став приватним підприємцем. У творчому доробку має моновистави “Сміються й плачуть солов’ї” за Олександром Олесем, “Вічна загадка любові” за Григорем Тютюнником та “Трагедія любові” за творами Сергія Єсєніна. Створив чимало композицій. За одну з них - “Шевченкові думи” став лауреатом конкурсу читців ім. Т. Шевченка в м. Києві. Зіграв роль голови колгоспу у фільмі “Коріння”. Одружений, має сина.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.