Тернополянин Богдан Федорів: "Що красиве. те й малюю"

Тернополянин Богдан Федорів вміє побачити красу навіть у звичайних речах, не кажучи вже про велич і чарівність матінки-природи.
Усвідомлюючи, що краса дерев і квітів скороминуча, митець щоразу фіксує її на полотні і таким чином доносить до інших людей. До речі, картини пана Богдана можна оглянути на його персональній виставці, що до 14 вересня діятиме в приватній АртГалереї Тернополя.
Вирішив стати художником
Богдан Федорів - професійний художник, адже закінчив Львівське училище декоративно-прикладного мистецтва імені Івана Труша. Саме там він зумів розвинути свій дар до малювання, що проявився у нього ще у шкільні роки.
- На уроках образотворчого мистецтва вчитель помітив, що я гарно справляюся з його завданнями, - каже Богдан Федорів. - До того ж мені дуже подобалося малювати.
Невдовзі здібний учень спрямував своє вміння на оформлення шкільних стінгазет. Вже тоді він вирішив, що в майбутньому неодмінно стане художником. Батьки не заперечували. Вони обоє підтримали вибір свого сина.
- Ми разом з татом повезли мої документи у Львівське училище декоративно-прикладного мистецтва, - пригадує співрозмовник. - Розглядаючи витвори студентів, моєму батькові чомусь найбільше сподобалися роботи представників факультету “Кераміка”. В результаті я навчався саме на цьому факультеті.
Львів вразив Богдана Федоріва своїми музеями та картинною галереєю. Бажання постійно щось творити власноруч викликала особлива мистецька аура, що панує в цьому місті. Так минули студентські роки.
Працював оформлювачем
Після закінчення училища молодого художника направили на роботу аж у Казахстан. Працював художником на фарфоровому заводі в місті Капчагай Алма-Атинської області. Звідти у 1976 році Богдана Федоріва призвали до армії. Служив у сухопутних військах у Казахстані. Вміння малювати допомогло і тут. Дізнавшись про професію новобранця, начальство одразу ж направило його у солдатський клуб. Там Богдан Федорів оформляв усе, що було потрібно для полку.
- В армії я частенько малював портрети солдатів та їхніх дівчат, - каже художник. - Та все ж мене вабили пейзажі.
Відслуживши два роки, пан Богдан повернувся на Батьківщину. Влаштувався художником-оформлювачем у Тернопільському художньо-оформлювальному комбінаті, де працював аж до розпаду Радянського Союзу.
- На комбінаті мені було цікаво, - зізнається митець. - Адже тут ми не лише робили відповідні замовлення, а й мали можливість виставляти власні картини на різних виставках. Це дозволяло показати професійний ріст художника.
Після персональної виставки на комбінаті Богдану Федоріву присвоїли вищу творчу кваліфікацію.
У ті часи він побував на мистецьких пленерах у Карпатах. Двотижневе творче відрядження дали йому з комбінату навесні та восени. В результаті пан Федорів привіз два цикли робіт - “Весняні Карпати” та “Осінні Карпати”. Картини митця експонувалися на виставці у колишньому кінотеатрі “Комсомолець” (нині молодіжний центр “Червона рута” - прим. ред.).
Переміг чотирьох архітекторів
Коли Україна здобула незалежність, Богдан Федорів став вільним художником і почав шукати замовлення самостійно. Щоб забезпечити сім’ю, подався на заробітки до Португалії. Працював на будовах, проте все ж привіз із цієї країни кілька творчих робіт.
- Мене як художника дуже вразила зміна краєвидів, - каже чоловік. - Типаж людей теж змінився, тому я просто не міг не зафіксувати це все на полотні, хоч у Португалії часу на творчість мені дуже бракувало.
Повернувшись додому, Богдан Федорів знову шукав можливість заробити гроші. Кілька разів їздив на роботу в Москву. Саме там він проявив себе не лише як художник, який оформляє інтер’єри та екстер’єри, а ще і як архітектор. Так, нещодавно він приїхав із Москви, де втілив у життя свій власний проект прив’язки до будинку - скляне накриття площею 100 метрів квадратних.
- Цікаво, що перш ніж збудувати цю прив’язку до будинку, замовник організував конкурс, - розповідає Богдан Федорів. - Свої проекти, окрім мене, пропонували три архітектори з Мінська та один із Москви. Мені будо дуже приємно дізнатися, що замовнику сподобався саме мій проект, незважаючи на те, що я не професійний архітектор. Прив’язку до будинку робили два місяці. Вона вийшла ажурною й повітряною, завдяки поєднанню скла та металу.
Малює те, що вразило
Торік пан Федорів разом із кількома художниками працював у Польщі, неподалік Дубліна. Малювали місцеві краєвиди та виставляли їх на продаж. До речі, дві картини “Літо” і “Літо в Польщі”, написаних у цій мандрівці, пан Богдан представив на своїй персональній виставці в АртГалереї. Також тут є роботи з пленеру у Струсові - “Осінь”, “Ліс”, “Старе дерево”, “Костел у Струсові”.
Центральний твір експозиції - “Місячна ніч”. Цю картину художник написав під враженням від побаченого після повені на Дністрі.
- Минулого року ми з моїм другом були поблизу Заліщиків, неподалік села Печорна, - розповідає тернополянин. - Повінь уже спала і нам захотілося подивитися на її наслідки. Оглядаючи берег, мене зачарував мальовничий краєвид на церкву у Печорній. Так з’явилась картина “Місячна ніч”.
Богдан Федорів розповів, що зазвичай пише нові полотна під враженнями від побаченого. Йому досить угледіти щось цікаве, щоб потім намалювати це.
- Якось я йшов на дачу через парк, - пригадує митець. - Був морозний зимовий ранок. Сонце щойно починало сходити. Мою увагу привернули снігурі, які ніби самі просилися на полотно. До речі, картина “Снігурі” теж представлена на виставці.
Окрім пейзажів Богдан Федорів дуже любить малювати квіти й плоди на деревах. Цікаво, що квіти, зображені ним, це переважно ті, що ростуть на його дачі.
- Їх ми розводимо разом із моєю дружиною, - каже співрозмовник. - Мені найбільше подобається пора цвітіння. А оскільки природна краса скороминуча, я намагаюся зберегти її, зафіксувавши на полотні. Словом, що красиве, те й малюю.
Перший критик - дружина
Першим глядачем і критиком робіт пана Федоріва є його дружина Тетяна. За фахом вона бухгалтер, та все ж має хороший смак і любить мистецтво, тому до її порад художник завжди дослухається.
- 30 серпня минуло 30 років із дня нашого весілля, - каже співрозмовник. - За весь цей час Тетяна із розумінням ставиться до моєї професії. Більше того, дружина завжди підтримує мене і стимулює до творчості.
У подружжя Федорівих є дві дорослі доньки - Наталя та Світлана. Вони подарували своїм батькам трьох онучок - Настусю, Анжеліку і Тетянку.
- Настуся найстарша, їй чотири з половиною рочки, - каже усміхаючись пан Богдан. - Я вчу її малювати. Бачу, що вона має схильність до цього. Їй цікаво. Про художні здібності Анжеліки і Тані поки що рано говорити, бо дівчатка ще маленькі. От коли підростуть, тоді й побачимо, чи захочуть вони продовжувати справу свого дідуся.
Довідка
Богдан Федорів народився 30 квітня 1956 року в с. Криве Козівського району.
Закінчив місцеву школу. У 1972-76 рр. навчався у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва ім. І. Труша. Згодом працював на фарфоровому заводі в м. Капчагай Алма-Атинської області (Казахстан). Два роки служив у сухопутних військах у Казахстані. Потім повернувся у Тернопіль. До початку 90-х працював на Тернопільському художньо-оформлювальному комбінаті. Мав персональну виставку. Їздив на мистецькі пленери в Карпати. Одружений. Має двох дорослих доньок і трьох онучок.
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.