"Що не день – то свято. Так не можна!" - кажуть тернополяни

- У нас що не день – свято. Як може бути в країні з такими проблемами, стільки вихідних? – зауважує тернопільський підприємець Володимир Доброводський. – 365 днів у році – більше як на 200 припадають на свята!
Саме ця його емоційна фраза й стала приводом для дослідження. І привід є, адже на Свято весни і праці 1 травня в Україні буде три вихідних: 30 квітня, 1-го і 2 травня. Але це ще не все! Через чотири робочих дні - 3, 4, 5, 6 травня - ще три вихідних дні - 7, 8 і 9 травня.
На Тернопіллі таку низку вихідних більшість традиційно використовує, аби відкопатися-відсіятися-відсадитися. Решта – мандрує, розважається або просто пролежує на дивані. Та чи не забагато ми відпочиваємо? На це запитання відповіли для читачів "RIA плюс" підприємці, громадські діячі, священик.
Це - не час для лінощів
- На мою думку, вихідних стільки не потрібно, - каже соціальний педагог школи з поглибленим вивченням основ економіки Людмила Днись. - Двох - цілком вистачить, щоб гарно відпочити. А наші українці тільки й звикли що святкувати, їм тільки то й і подавай. Що можна робити стільки вихідних?
Наш народ відпочиває не більше, ніж інші. Просто, в силу певних обставин, як каже отець Євген Заплетнюк, результат праці українців набагато нижчий, ніж в розвинених державах. - Завдяки технічному прогресу, інші країни Європи зокрема та світу загалом, значно далі просунулися у своєму розвитку, а їхній пересічний громадянин працюючи менше, став заможнішим, - пояснює священик свою точку зору. - У цьому й полягає і ключова причина нашої з вами бідності. Усі наші біди не від того, що ми багато відпочиваємо.
Отець додає, що для віруючих свята – час духовної діяльності, а не законного ледарства. Воно є одним з найбільших гріхів. І байдуже, за якою палітуркою це приховувати.
Відзначати не посмішками
- Травневі вихідні - це добре, бо люди мають можливість посадити картоплю, городину, допомогти батькам, які живуть у селах  і поспілкуватися з рідними, - вважає громадський діяч Олександр Романцов. - Символіка травневих свят за Союзу мала ідеологічну основу боротьби трудящих за свої права, хоча насправді це було вихвалянням соціалістичного способу життя перед "загниваючим капіталізмом".
Але подивімося на те, що відбувається в незалежній Україні тепер - невиплата зарплати, 
платня "в конвертах", що не дає працюючому права на належний соцзахист у разі втрати роботи, нещасного випадку на виробництві. Пан Романцов нагадує, що олігархи нині лобіюють прийняття Трудового кодексу, який ще більше урізає працюючих у правах і робить повністю залежними від власника.
- Я вже не говорю про масове закриття підприємців через введення Податкового кодексу і таке інше, - каже він. - Тож варто 1 травня відзначати не радісними посмішками з радянських плакатів, а акціями протесту за право на гідну оплату праці, соціальний захист, належні умови праці.
Із нами будуть поводитися так, як ми це дозволяємо. Тільки в боротьбі можна здобути свої права, вважає він.
"Працювати хто буде?"
- Хто сказав що українці працелюбна нація? – запитує заступник директора ПП "ЮТА" Андрій Любецький. - Хіба більшість населення надто перепрацьовує? Подивіться, як ми живемо. Як в Україні можуть бути вихідні кожного дня? Але причину обов'язково знайдемо!
Найбільше чоловіка дивують "світлі" голови з білбордів.
- Якщо для населення вихідний - причина посвяткувати, то для них - причина "засвітитися". Вони бажають нам веселих свят, гарного настрою, благополуччя, всього найкращого. Панове, а працювати хто буде?
Інша справа, на думку чоловіка, - свята, яких насправді небагато.
- Такі події треба шанувати колі родини, а не перетворювати на масове прибирання, забіги по ринкам у пошуках їжі, а потім цілодобового об’їдання, - додає він. - Можливо, колись ми й навчимося святкувати, але не зараз.
Питання святкових і вихідних днів, на думку радника права Олега Мартинюка, можна розглядати у двох аспектах.
- По-перше, з позиції їхньої кількості, - каже він. - По-друге, змістовний бік святкових днів, незалежно - держаних чи релігійних. Як на мене, не зовсім виправданим є перенесення вихідного дня, якщо він випадає на неробочий на наступний робочий день.
Для нормального відпочинку, як вважає чоловік, цілком достатньо двох неробочих днів – суботи й неділі. Тим паче, коли йдеться про роботу промислових підприємств, установ та організацій. Може бути відхилення від цього принципу, коли йдеться про так звані Різдвяні канікули. У цьому випадку - тижня цілком достатньо.
- Самозайняте населення визначає дні відпочинку самостійно, - додає юрист. - Набагато важливішим, на мою думку, є змістовне наповнення святкових днів. Інколи мені здається, що ми почали діяти за принципом "відривного календаря": що не сторінка – то свято.
Тож будь-яке свято, навіть релігійне, перетворюється на банальну п’янку. Це, на думку тернополянина, - особливо гірко.
"Нехай собі святкують..."
- Як на мене, у травні все дуже мудро співпало, - каже старший координатор “Служби спілкування між інвалідами Тернопільщини” Володимир Качановський. – Насамперед, це
дуже вигідно пенсіонерам. Молоді люди охоче купують дачі, але працювати на них "стимулюють" старих батьків. Тепер вони не відкрутяться. Шість вихідних – ідіть,
миленькі, пізнавайте сільськогосподарську працю. І не допоможе міжнародний день солідарності трудящих, бо в Тернополі демонстрації не плануються.
У День Перемоги, на думку чоловіка, також навряд чи комусь у Тернополі вдасться відкрутитися від "трудового фронту".
- Вигідні ці вихідні і політикам, бо вони мають нагоду "пропіаритися", - додає чоловік. – Ось тобі і свято праці, де можна проявити любов до робітників і селян, яких весь рік гнобили. І про Перемогу поговорити, продемонструвавши свою лояльність. Вигідні ці свята і державі. Адже безробіття "зашкалює", особливо в Тернополі. Та й "спрощенці" згортають діяльність і на "біржу" йдуть. Деякі малі підприємці йдуть за ними. Може бути біда! А тому - хай святкують і не рухають владу.
У свiтi, як каже тернополянка Ліана Гаврилюк, вихiдних – обмаль.
- З пам'ятi не cтирається один фрагмент, - розповідає вона. - Вiдпочиваючи в Eгиптi, я бачила, як пiд полуденним сонцем працiвник пляжу черпав вiдром воду з моря i поливав нею пiсок на пляж - щоб вiн був вологим i його не здувало вiтром у воду. Цю важку i далеко не єдину роботу той eгиптянин виконував кожнi три години щодня.
При цьому він, витираючи пiт, весь час злегка усмiхався, постiйно щось наспiвував.
- Я була вражена! – зауважує жінка. - Адже якби на його мiсцi був українець, вiн кляв би життя, полiтикiв та уряд, усіх, хто мав би нещастя потрапити у поле його зору. Хтось може зi мною посперечатися?

Коментарі

Євген ЗАПЛЕТНЮК, митрофорний протоієрей (УАПЦ):
- По суті, ми дуже багато працюємо. Просто наша праця не відповідає запланованому результату через застарілі підходи у вирішенні низки юридичних, бюрократичних, технічних, економічних аспектів. Тим паче, не забувайте, що наші люди переважно до роботи ставляться без належної поваги.
Питання календаря. За Союзу влада намагалася замінити церковні свята безбожними аналогами. Тоді кожен отримав повний набір святкувань і тверде переконання про рівноцінність церковних і світських свят. Тепер маємо парадокс - два календарі наклалися один на одного. Як православний священик, вважаю, що для повноцінного і свідомого життя людини досить церковних празників. Однак є цілий ряд свят, особливо своїх, національних, занедбання яких завдасть непоправної шкоди національній ідентичності. Від того, чи ми їх будемо вшановувати, залежатиме: буде у нас майбутнє чи ні. У той же час мирські святкування варто заново переосмислити. Людина, яка любить свій народ і шанує його традиції, зовсім не мусить їх "вшановувати"... лінощами.