Фотохудожник Михайло Урбанський: "Фотографувати - це як ловити метелика..."

Для нього ловити мить - це як ловити метелика, а фотографія - це мистецтво, глибину якого пізнає у щоденній роботі. Іноді він закохується у свої шедеври та дівчат-моделей. Тоді світлини виходять напрочуд вдалими, бо в них митець вкладає свою душу і всю свою майстерність.

"Фото - це постійний пошук істини"
- Чим вас приваблює мистецтво фотографії?
- Це постійний пошук істини, вдосконалення і краси. Навіть в купі металобрухту фотохудожник побачить свою красу. Так, нещодавно я робив фото хлібокомбінату у Полтаві. Там у мене вийшли дійсно "артові" світлини. Процес виготовлення хліба - захоплююче видовище. Ланцюги і могутнє важке обладнання, через яке проходить смачний продукт, нагадують казку-фентезі. Фотографуючи цей процес, я намагався передати те, що відчув - перш ніж потрапити на наш стіл, хліб має пройти певні "митарства".
- Якими своїми роботами найбільше пишаєтесь?
- Рік тому в арт-клубі "Коза" була фото-виставка боді-арту, авторами якої був я як фотохудожник та художник Василь Лисак, який розмальовував тіла моделей. Це була перша і єдина в Тернополі подібна виставка.
Пишаюся своєю співпрацею з колекціонеркою борщівських сорочок Вірою Матковською, книга якої проілюстрована моїми світлинами. Окрім цього видання, наприкінці березня цього року побачила світ книга карикатур "Як заробити на кризі", до якої я малював карикатури. Дуже важливим для мене стало знайомство з директором Полтавського хлібокомбінату Василем Гаврилюком. Я вже кілька разів проводив фотосесію на підприємстві. Мої натюрморти стали великомасштабними плакатами, якими обклеїли машини. Для мене це свого роду життєвий екзамен як для фотомитця.
- В яких виданнях друкували ваші фото?
- Практично у всіх періодичних виданнях Тернополя - у "RIA плюс", "20 хвилин", "Вільному житті", "Свободі", "Тернополі вечірньому", "Новій тернопільській газеті", "Місті"... Мої фото були і в кількох львівських ЗМІ. Певний час я був карикатуристом та фотографом журналу "Бізнес-компаньйон".
- Що дала вам робота в пресі?
- Вдосконалення з фаху. Завдяки роботі в газетах я маю певні напрацювання. Про мене дізналися люди - політики, бізнесмени, артисти. Тепер всі звертаються до мене, як до фахівця, а я намагаюся виправдати їхню довіру.
- З ким із відомих людей ще співпрацюєте?
- З акторами обласного драмтеатру, артистами філармонії. Фотографував тернопільські гурти "Джазова фіра" , "Холодне сонце", а також виконавців - Світлану Сорочинську, Тетяну Назарко, Діану Файко, Каріну Мазурик та інших.

Мріє про зйомки з повітряної кулі
- А які фотосесії поки що залишаються у мріях?
- Я хотів би пофотографувати зйомки цікавого художнього фільму, політати на повітряній кулі і зробити фото з висоти пташиного польоту, а також зайнятися підводною зйомкою.
- Хто вибагливіший до фото - чоловіки чи жінки?
- 50 на 50. Всі ставлять певні вимоги до фото. Важливо знайти до кожного підхід. Попередньо поспілкувавшись з людиною, можна розкрити на фото її особистість. Крім уміння гарно фотографувати, треба бути ще й психологом.

"Славою потрібно ділитися"
- Як ставитеся до грошей і до слави?
- Слава мене навіть лякає. Вона може швидко прийти, але в ній легко "втопитися". До того ж про тебе можуть і швидко забути. Вважаю, що зі славою треба дружити і ділитися нею з іншими. Так мене вчила бабуся. А от грошей ніколи забагато не буває.
- А як щодо учнів?
- Звісно, вони у мене є. В перспективі я навіть хочу надавати приватні уроки фотографії. Інколи люди заходять просто з вулиці і цікавляться, як їм краще зробити те чи інше. Я залюбки пояснюю.
- Чи не боїтеся, що учні стануть вашими конкурентами?
- Не вважаю, що готую собі конкурентів. Я ділюся з ними своїми знаннями, досвідом і славою.

Фотооб'єктив розкрив горизонти
- Чи змінив якось ваш світогляд фотооб'єктив?
- Звичайно. Переді мною розкрилися нові горизонти. Завдяки професії у мене постійно розширюється коло знайомих, зростає статус і рівень знань. Фотоапарат має обмеження - кадр. Людина цього не бачить, спеціально не зосередившись. Фотографувати - це як ловити метелика.
- Знаю, що ви захоплюєтеся танцями. Чим іще?
- На бальні танці мене затягнула знайома. Так вийшло, що я танцюю й досі, а вона - ні. Також захоплююся стрільбою. При нагоді завжди заходжу в тир. Вміння влучно стріляти виробляє гарну реакцію ока. А ще люблю пірнати.
- Як любите відпочивати?
- Я прихильник активного відпочинку. Влітку - це сплави, а взимку - катання на санках і лижах у Карпатах. Люблю кататися на ковзанах та велосипеді, грати в боулінг.
- Як часто закохуєтеся у своїх моделей?
- Іноді я закохуюся у власні шедеври. Упродовж кількох хвилин можу дивитися на них, простежувати всі деталі і риси на портретах людей. У своїх моделей теж інколи закохуюся. Це допомагає мені в роботі - з'являється "політ", душа розкривається. У результаті портрет виходить красивим.
- Чи є у вас кохана людина?
- Є. (Загадково посміхається.).
Розмовляла Леся ЗАМОРСЬКА,
[email protected]

Довідка
Михайло Урбанський народився 23 квітня 1972 року у містечку Шумськ на Тернопільщині. Навчався в Тернопільському ПТУ №11. Служив на Біломорському флоті, де став військовим фотографом. Після армії працював фотографом у Тернополі, був фотокореспондентом місцевих періодичних видань. З 2007 року став співвласником фотостудії "Студія 7". Неодружений.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.