«Хочу, щоб у виробах була душа»: військовий після поранення створює авторський декор з металу та дерева

Поліна Дайнега

Метал у його руках «оживає» і перетворюється на мистецтво, а дерево та фарба додають виробам автентичності. Захисник Олександр Безверхній створює авторський декор і поступово розвиває власну справу. За його плечима – десятки бойових завдань на фронті, важке поранення з ампутацією кінцівок і тривала реабілітація. Саме робота в майстерні стала для нього способом відновлення, повернення до цивільного життя.

До повномасштабної війни Олександр Безверхній працював електрозварювальником ручного зварювання, складальником, добудовником і судновиком на суднобудівному заводі в Херсоні. Евакуювавшись до Тернополя з дружиною Юлією та донькою Ніколь, став на захист України.

На фронті він був механіком евакуаційної бригади 214-го окремого штурмового батальйону OPFOR. Разом із побратимами виїжджали в гарячі точки Донеччини для евакуації поранених, зокрема в районі Торецька та Часового Яру, які добре знали. За їхніми плечима – десятки врятованих життів. 22 січня 2024 року під час обстрілу військовий зазнав важких поранень, унаслідок яких йому ампутували обидві ноги. Після цього він пройшов складну реабілітацію та опанував протези.

Більше читайте тут: 5-річна донечка відкладає кошти на протези для татка-воїна, який пережив уже понад 100 операцій

Вперше на протезах за кермом і забрав доньку із садочка: історія відновлення захисника після поранення

У виробах має відчуватися душа

Ідея створювати аксесуари власноруч із металу та дерева виникла в Олександра Безверхнього випадково, коли він перебував у лікарні. З його слів, тоді роздумував над тим, як віддячити волонтерам, які підтримували та допомагали йому відновитися після поранення.

– Багато шукав в інтернеті, але все таке однотипне, нецікаве, а мені хотілося чогось унікального. Тоді подумав, що можна щось створити власноруч. Тим паче, що я люблю працювати з металом, подобається мені створювати гарні речі, – каже Олександр Безверхній. – Тоді поїхали в будівельні магазини, купили необхідні матеріали, які сподобалися за якістю, і я почав пробувати. Звичайно, не все виходить з першого разу, є ще над чим попрацювати, але коли бачиш уже готовий виріб, то розумієш – усе під силу.

Виготовлення декору з металу та дерева потребує чимало простору, адже сам процес доволі складний і брудний, тому працювати над такими виробами у квартирі практично неможливо. Та ідею Олександра підтримали тернопільські товариші, які займаються виготовленням металоконструкцій. Вони запросили його до своєї майстерні та надали місце для роботи.

– Для виготовлення кожного виробу потрібні зварювальний апарат, болгарка, шуруповерт. Також розхідні матеріали, наприклад, диски та електроди, і, звичайно, твої знання. Мені дуже пощастило, що знайомі хлопці, з якими я працював, підтримали мою ідею, допомагають реалізувати це все, бо самостійно було б значно важче. Також родина мотивує і підтримує рухатися вперед, – говорить пан Олександр.

За основу своїх виробів він обирає метал та дерево. Каже: звертає увагу на те, щоб матеріал був якісний, а вже далі справа техніки – головне правильно виконати всі процеси.

– Процес складається з кількох етапів. Визначаюся з розміром виробу, створюю ескіз через спеціальну програму – так простіше щось відредагувати. Далі відправляю на лазерну різку і вже вирізаю окремі елементи. Дерево обов’язково треба відшліфувати, покрити лаком, зробити спеціальні отвори, за які потім кріпитиметься метал. Покриваю вироби порошковою фарбою, це якісніше і гарніше, ніж звичайна фарба з балончиків. Кольори обираю різні – золоті, чорні, подекуди є і синьо-жовті. Якщо дрібні деталі, то можу і власноруч пензликом розфарбувати, – розповідає він про процес.

Виготовив перші 30 виробів

Тризуби, знана стела Донеччини, атрибутика у формі зброї та танків, стилізований геральдичний щит із символами – лише частина виробів, які за два місяці вже вдалося виготовити військовому власноруч. Наразі їх уже близько 30 і, хоча вони схожі між собою стилем, кожен має свою історію.

– Виготовляю вироби різних розмірів, але переважно це 30х40, 50х50 або 40х50 сантиметрів, є й менші. Ретельно продумую кожен елемент та ескіз, який згодом з’явиться на металі. Для мене важливо, щоб у виробі були сенс, історія і відчувався певний бойовий дух. Подобається експериментувати, додавати щось своє. Не хочу масового однотипного виробництва – прагну, щоб кожна робота залишалася унікальною та мала індивідуальність. Готовий працювати з різними ескізами й замовленнями. Планую виготовляти орієнтовно 30-50 виробів на місяць, але все залежатиме і від кількості замовлень, і від стану здоров’я, – каже чоловік.

Кожен результат мотивує захисника рухатися далі. Він на власному прикладі доводить, що життя після фронту існує, і те, яким воно буде, багато в чому залежить від самої людини.

– У мене є і крісло колісне, і звичайні протези, і протези-стабіси. Звичайно, мені важко виконувати всю роботу на протезах-стабісах, але сидіти вдома і дивитися на світ через вікно – не варіант. Це ж ніякого спілкування, ніякого розвитку. Я хочу розвиватися, заробляти кошти, підтримувати свою родину. Та й без спілкування наживо мені важко. З хлопцями в майстерні ми можемо пожартувати, порадити щось один одному, обговорити спільні теми, – каже пан Олександр.

Свої вироби Олександр Безверхній ще не продавав, однак ними вже цікавляться знайомі, друзі, побратими. Чоловік планує створити сторінку в Instagram, офіційно зареєструвати власну справу та поступово виходити на ринок зі своїми авторськими роботами. Каже: хоче не просто заробляти, а створювати речі, у яких відчуватиметься характер, історія та сенс.

– Мені хочеться, щоб люди дивилися на виріб і розуміли – він зроблений з душею. Не просто як декор, а як річ, у яку вкладено працю, досвід і частину себе, – говорить Олександр.