Перетворили старий хлів на сімейну майстерню: подружжя з Копичинців створює дизайнерські меблі та декор
- «Там заготовив гілочку, там зберіг зрізик – і так усе переросло у власну справу», – усміхається власник сімейної майстерні «Зріз та гілка» Богдан Осиф. Разом із дружиною Анастасією вони перетворили старий хлів на майстерню, а захоплення деревом – на сімейний бізнес, який виріс від виготовлення новорічних прикрас до створення дизайнерських меблів.
- Матеріал виготовили у рамках проєкту «Інноваційні медіа України».
Сотні заготовок, верстатів та інструментів і дух творчості – саме такий вигляд має виробничий цех сімейної майстерні «Зріз та гілка». Тут Богдан Осиф власноруч виготовляє вироби з дерева, присвячуючи кожному десятки годин роботи. Майстер ділиться етапами створення виробу на прикладі однієї вази.
– Беру заготовку, яка вже відстояла до року, висохла. Заготовки я нарізаю ланцюговою пилою, тому вони виходять трохи кривими. Далі калібрую фрезером, щоб зробити рівну товщину 4–5 сантиметрів, обрізаю дно, щоб була хороша стійкість. Потім уже розмічаю по річних кільцях, де буде великий центральний отвір. Щоб і візуально гарно виглядало, і відповідало висоті свердла. Ставлю на свердлильний верстат, роблю отвір для колби, далі – до фрезера і вибираю серединку. А потім – шліфування: довге, нудне і в пилюці. Вставляємо скляну стандартну медичну колбу, щоб люди могли набрати води, поставити живі квіти або гарну гілочку, – говорить майстер.
Бачити цілий світ у зрізах
Історія майстерні «Зріз та гілка» розпочалася ще в далекому 2017 році зі створення новорічних іграшок на ялинку. Тоді її засновник Богдан Осиф працював у шкільній котельні в нічні зміни, а щоб не витрачати вільний час даремно – нарізав маленькі зрізи, брав випалювач і створював ялинковий декор. Натомість перше захоплення деревом та виробами з нього житель Копичинців помітив ще в підлітковому віці, тоді навіть під час рубання дров для опалення будинку це було для нього схоже на медитацію. І скільки б професій він не змінив згодом – робота з деревом завжди була у його житті.
– Пам’ятаю, як нам додому привозили деревину, я нарізав, колов і бачив різні малюнки. Та любов до малюнка деревини на зрізі проявлялася, але до створення декору не доходило. Я мав основну роботу – то в котельні, то в магазині, лише у вільний час виготовляв вироби з дерева. Мені це подобалося, надихало, також була можливість отримати додатковий заробіток. Розумів, що рано чи пізно хочу розвивати власну справу, тому поступово вже налагоджував контакт із лісництвами, закуповував кілька партій деревини на рік, нарізав, сушив і мав невелику базу клієнтів, намагався розширювати асортимент. У вересні 2020 року разом з дружиною Анастасією вирішили ризикнути і повністю перейти у власну справу, – згадує Богдан Осиф.
З часом ялинкові іграшки переросли у підставки, а далі – у стільчики, великі пуфи на ніжках, потім додали ще пеньки, і тепер основна діяльність майстерні – великі столики. Натомість від дрібного декору також не відмовляються.
– Побачив у Pinterest ідею і думаю: треба спробувати і собі таке зробити. Ескізів не маю, усе роблю з власного відчуття і досвіду. Чи було мені важко? Ні, бо я помаленьку зростав у цій справі. Найчастіше замовляють столики та вази, як для себе, так і на подарунки. Було замовлення на 90 пеньків – і нічого, усе зробив упродовж трьох-чотирьох місяців. Також найбільше замовлення – 300 ваз, і були стислі терміни – місяць. Трохи не поспав, але все вдалося, – говорить майстер.
Треба роки, щоб дерево висохло
Зараз у майстерні «Зріз та гілка» зберігається орієнтовно 1500 маленьких зрізів, окремо – сотня гілок. Якщо деревина завдовжки орієнтовно два метри, то з неї майстер отримує три колоди трохи більше ніж по 50 сантиметрів і одну – орієнтовно 40 сантиметрів. Зрізи сортую за діаметром і товщиною – 5–6 сантиметрів. Найменші зрізи – на підсвічники, а більші – на вази та підставки.
– Ми закуповуємо деревину, а далі йде порізка, обрізаю кору, щоб не було жодних шкідників, покриваю лаком торці і залишаю на рік чи навіть більше, щоб основа добре висохла. Якщо мені треба швидше – нарізаю і перекладаю маленькими зрізами, тоді може сохнути впродовж пів року. Колоди з вирізаними формами залишаю орієнтовно на два роки висихати. Оскільки немає сушарки, то потрібно завчасно все замовляти і як мінімум на рік наперед продумувати, що виготовлятиму, – каже пан Богдан. – Деревина сохне, вона зменшується і утворюються тріщини. Тріщин можна позбутися, якщо давати деревині сохнути чотири-п’ять років. Наразі я до такого не готовий, адже треба більше місця і мати великий токарний верстат.
За основу для своїх виробів майстер із Копичинців обирає ясен, іноді дуб та берест. З його слів, у кожної породи свої особливості.
– 95% наших робіт виготовлені з ясена. У нього гарний малюнок деревини, найкраще видно річні кільця. Так, це важка в обробці деревина, але все ж таки це благородний, якісний і твердий матеріал, і обладнання в ньому не застрягає. Щодо дуба – річні кільця проглядаються менше, а в береста деревина специфічна – дає багато волокнистих тріщин, які важко зачищати. А ось лак використовуємо німецької фірми, він максимально екологічний і дозволений для контакту з дитячими іграшками, – каже підприємець.
У сімейній майстерні вироби не фарбують, щоб зберегти природність та красу деревини. І хоч форми повторюються, кожен виріб усе одно залишається індивідуальним завдяки природним лініям, відтінкам, тріщинкам та вузликам.
– Нам не хочеться, щоб столик був залитий лаком або епоксидною смолою. Нам дуже подобається ось ця природна натуральність виробів, збережені природні тріщинки, підкреслений природній колір деревини, – розповіла Анастасія Осиф.
Перетворили хлів на майстерню
Родина проживає у приватному будинку на околиці Копичинців. Майстерню «Зріз та гілка» облаштували у старому хліві, який колись побудували для утримання корів. Поступово приміщення відремонтували та розширювали, тож площу вдалося збільшити з 8 до 80 квадратних метрів. Зі слів пана Богдана, у кожну справу треба вкладатися, адже хочеться більше техніки, бо це якісніші вироби та кращий асортимент. Тож вони активно долучаються до різних грантових програм.
– Коли я тільки починав виготовляти іграшки, то мав ножівку та прибитий до дошки наждачний папір, нарізав усе ручною пилкою. Ось такими були наші перші іграшки – не до кінця відшліфовані, – згадує Богдан Осиф. – Згодом я купив шурупокрут та болгарку, а коли побачили, що є конкурси та гранти для підприємців-початківців, – почали подаватися. Усі отримані гроші вкладали в розвиток: торцева пила, новий випалювач, паралельно з тим я купив великий фрезер, щоб вирівнювати вироби. А вже від початку війни ми отримали 250 000 гривень гранту від держави, які знову інвестували для закупівлі стрічкової пилки, свердлильного верстата, а також системи очищення повітря, бо пилу в майстерні вистачає, і ще великого стружковідсмоктувача.
Наразі подружжя Осифів планує переїхати до більшого будинку, а в нинішньому облаштувати великий офіс, де будуть складати вироби, покривати їх воском та знімати контент. Натомість офіс у майстерні планують переобладнати під виробниче приміщення. Анастасія та Богдан зізнаються: руки опускалися не раз, але діти та бажання розвивати власну українську справу мотивують працювати далі й робити ще краще.
Читайте також:
Місце, де народжується запашне горнятко кави: як у Тернополі працює ветеранське виробництво Rivolta
Подякуй журналістці гривнею
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
