«Свій сік – весь рік»: подружжя з Тернополя відкрили станцію переробки фруктів та овочів
- У Тернополі вже два роки працює ветеранський бізнес «Сокарня». Військовослужбовець Василь Мартюк разом із дружиною Мар’яною заснували підприємство, де кожен охочий може переробити власні фрукти та овочі на сік прямого віджиму. Напої виготовляють без консервантів, а завдяки сучасному пакуванню вони можуть зберігатися тривалий час.
- Матеріал виготовили у рамках проєкту «Інноваційні медіа України».
Виготовлення будь-якого соку починається з миття фруктів та овочів, які потрапляють на автоматизовану лінію переробки. Після очищення сировину подрібнюють і відправляють під прес, де з неї вичавлюють сік. Далі напій проходить фільтрацію та пастеризацію і розливається у герметичну упаковку. Кожен етап контролюється фахівцями, адже подружжя підприємців наголошує: для них важливо, аби продукція була не лише смачною, а й якісною та корисною.
Від першої ідеї до запуску бізнесу
«Сокарня» – частина ягідного господарства родини Мартюків. Після служби в АТО військовослужбовець Василь отримав земельну ділянку, на якій вирішив заснувати своє господарство з вирощування та заморожування ягід і виробництва фруктового пюре. А у 2024 році, на третій рік повномасштабного вторгнення, разом із дружиною Мар’яною вирішили ризикнути й масштабуватися, відкривши ще й підприємство для переробки фруктів та овочів на сік прямого віджиму.
– У 2016-2017 роках чоловік відвідав Латвію з робочою поїздкою. Там були екскурсії – відвідували фермерів, які мали по кілька гектарів саду, до них приїздили мобільні сокарні, які надавали послуги з переробки яблук на сік. Ця ідея йому сподобалася, але були інші напрямки бізнесу, які потребували уваги та інвестицій. Тому він просто залишив це як ідею на майбутнє, – згадує Мар’яна Мартюк.
До ідеї відкрити сокарню родина Мартюків повернулася у 2022 році. Уже наступного року пані Мар’яна відвідала Латвію, де вивчала особливості роботи виробництва, технологічні процеси та необхідне обладнання. Паралельно переймала досвід українських виробників зі Львова, Вінниччини та Київщини. Для реалізації проєкту родина залучила власні кошти та грант від ветеранського українського фонду. Отримані 1,5 млн грн спрямували на придбання преса й пастеризатора.
– Таким чином ми отримали важливу інформацію – від того, на що звернути увагу при виборі обладнання, до технологічних особливостей виробництва самого соку, – говорить підприємниця. – Обладнання для відкриття власної сокарні замовляли та імпортували з Литви. І вже тоді зіткнулися з труднощами – обладнання приїхало трохи пізно: очікували на початку серпня, а приїхало лише наприкінці. Але з 7 вересня 2024 року запустилися і почали працювати. У 2024 році ми протестували всі процеси на власному досвіді, зрозуміли власні помилки і як варто робити краще.
Підприємство оснащили обладнанням, яке здатне переробляти до 800 кілограмів сировини на годину, пастеризуючи до 600 кілограмів. Це більше сезонна діяльність: сезон розпочинається у другій половині серпня і триває до середини листопада. Найбільш пікові періоди – кінець вересня і жовтень, коли підприємці помічають найбільші черги та мають десятки запитів.
– Тут зібрана ціла технологічна лінія, що складається з кількох компонентів. Це безпосередньо мийка, де продукція миється під проточною водою, а далі є подрібнювач, де продукція подрібнюється в таку мезгу, і потім уже прес, де триває процес вичавлювання. Встановлені спеціальні фільтри, де відбираються великі частинки вже від вичавленого соку. Вихід соку – до 75 % від подрібненої маси, залежно від сорту та стиглості. І далі – пастеризатор та розлив соку. Це такий цілий технологічний цикл. Від отримання яблука в руки до отримання соку минає 20 хвилин, – розповідає Мар’яна Мартюк.
До сокарні всі охочі можуть привезти свою продукцію: яблука, груші, моркву, виноград тощо і в результаті отримати смачний натуральний сік у спеціальному пакуванні. Кожен може зміксувати свій смак, але рекомендують поєднувати кислі яблука із солодкими грушами (але не більше 30 %), ягодами (не більше 10 %) чи іншими овочами та фруктами.
– Клієнти привозять багато різної продукції. Наприклад, яблука і груші, виноград, моркву та гарбуз. Один із моїх фаворитів – сік яблуко-гарбуз, він дуже смачний і поживний. Також є клієнти, які впродовж двох років замовляють саме цей сік, бо їм теж дуже подобається, – розповідає підприємниця. – З такого незвичного, що вже робили, – яблука і селера, буряковий або буряково-яблучний сік, але на колір і смак товариш не всяк. Ми всім кажемо, що бажано, щоб основним компонентом у соку було яблуко, бо потрібно забезпечити правильне зберігання, а воно дає кислоту.
Важливим елементом є те, що за технологією ветеранського виробництва сік виготовляється без консервантів, цукру чи барвників.
– Коли ми вперше скуштували сік із нашої сокарні, то були приємно здивовані, що він має приємний солодкий смак. Це помічають і наші клієнти, тому неодноразово нас запитують, чи не додаємо ми туди цукор чи інші підсолоджувачі. Ми з упевненістю можемо сказати, що соки – натуральний продукт, у складі якого лише овочі і фрукти, – наголошує пані Мар’яна. – Багато хто з нас порівнює смак цього соку з тим, що ми робимо вдома, але варто зрозуміти: вдома ми кип’ятимо сік, і під час кип’ятіння виділяється більше кислоти та зменшується кількість корисних елементів. А пастеризація відбувається при нагріванні до 83 °С, що дозволяє зберегти максимальну кількість вітамінів і розкрити натуральний смак.
Вичавлений та пастеризований сік пакують у спеціальні герметичні пакети з краном – bag-in-box. Якщо дотримуватися рекомендацій, то готовий пастеризований продукт може зберігатися впродовж року. Якщо яблука дуже солодкі, перестиглі чи гнилі – термін зменшується. А от сік із кислих яблук може зберігатися понад два роки.
– Якщо у серпні-вересні ви отримали свій сік, то можете не перейматися – до травня-червня наступного року він буде придатним для споживання. Ми для своєї родини робили велику партію продукції у вересні 2024 року, а коли у 2025 році розпочинали новий сезон, то знайшли ще два пакування соку з минулого сезону. Ми його розпакували і смакували. І смак його не змінився взагалі. Головне, про що ми нагадуємо всім клієнтам, – щоб не було механічного тиску на пакети, аби не пошкодити їх, – каже Мар’яна Мартюк.
Масштабувалися й на Хмельниччину
Попри те, що Василь Мартюк і досі залишається чинним військовослужбовцем, подружжя працює над тим, щоб схожі пункти сокарні були не лише в Тернополі, а й в інших обласних центрах, і вже мають певні успіхи – у 2025 році запустили станцію переробки у Хмельницькому в партнерстві з побратимом пана Василя, який демобілізувався. А ще мають запит із Рівненщини та Волині.
– До нас приїздять фермери з Чортківщини, з Івано-Франківщини. Привозять великі обсяги яблук і не лише для соків, а й ті, хто займається крафтовим виробництвом алкоголю, наприклад сидру. Ті, хто займається кулінарією, виробництвом зефірів. Попит є, клієнтів стає дедалі більше, адже коли працюєш на якість – люди радять один одному і діляться контактами, – говорить пані Мар’яна.
Крім того, родина підприємців планує розширити сезон, щоб діяльність сокарні не тривала лише три місяці, а мала трохи довший період роботи. Тому хочуть налагодити співпрацю з фермерами, які мають сади та великі обсяги продукції.
Читайте також:
Місце, де народжується запашне горнятко кави: як у Тернополі працює ветеранське виробництво Rivolta
Подякуй журналістці гривнею
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
