Сплачуючи кредити у валюті, ТОВ НВФ “Інтеграл” тепер ледь зводить кінці з кінцями. Вихід із цього становища його керівник Ольга Колос бачить у державній підтримці вітчизняного виробника науково ємкого обладнання, а також у зміні в його інтересах тендерних умов при закупівлі за державні кошти такого обладнання.
Завод “Інтеграл” спеціалізується на розробках, конструюванні та виготовленні пристроїв електроживлення, використовуючи комплектуючі світових виробників радіоелементів і новітні технології виробництва обладнання.
— Цьогоріч підприємству виповнюється 15 років. І ми з тривогою очікуємо цього ювілею, бо не знаємо, що з нами буде далі, — зізнається пані Колос. — Криза добряче вплинула на наші плани та призупинила розвиток заводу. Наразі наші потужності працюють лише з 57-60% завантаженням.
ПРОДУКЦІЯ – УНІКАЛЬНА
Завод “Інтеграл” спеціалізується на розробках, конструюванні та виготовленні пристроїв електроживлення, використовуючи комплектуючі світових виробників радіоелементів і новітні технології виробництва обладнання.
— Наше підприємство виготовляє системи безперебійного електроживлення, перетворювачі напруги, а також іншу апаратуру для перетворення, накопичення і використання електроенергії, — пояснює Ольга Колос. — Така продукція має широке коло споживачів.
Адже системи безперебійного електроживлення, як каже фахівець, необхідні для роботи будь-якої станції мобільного чи стаціонарного зв’язку, цифрового телебачення, встановлення пожежної сигналізації чи будь якої системи зв’язку.
— У нашій країні стрибки напруги зазвичай бувають у дуже широкому діапазоні. Щоб зв’язок нормально працював, коли світлопостачання зникає, має бути відповідна система живлення, — пояснює пані Колос. — За кордоном такі системи є на кожній багатоповерхівці.
Вона пояснює, що коли зникає світло, завдяки подібному оснащенню вмикаються акумуляторні батареї, і тоді телевізор, холодильник чи комп’ютер працюють безперебійно. Те саме — із системами зв’язку. Просто люди страхують себе від ймовірних стрибків напруги чи природних катаклізмів.
— В Україні ми — єдиний виробник таких систем електроживлення. Решта працюють із готовими китайськими касетами, котрі тут лише складають, — переконує директор. — Ми “з нуля” робимо всі системи.
На підприємствах у Швеції чи Німеччині, за її словами, пишаються своїми винаходами, реєструють їх. Тернопільський виробник теж створює унікальні речі — як конструкторські, так і суто технологічні. Але коштів на їх патентування немає.
КАДРИ ЗНАЙТИ МОЖНА
Нині на підприємстві працюють близько 150 осіб. Хоча ще два роки тому їх було 250.
— Криза дуже вплинула на наші плани. Ми викупили велике приміщення неподалік основного корпусу фірми, щоб розширити виробництво. Якраз встигли здійснити ремонт, закупили обладнання, найняли частину працівників, — пригадує Ольга Колос. — Але кризовий 2008-й і наступні роки змусили нас попрощатися з частиною людей.
Наразі, як бачили кореспонденти, більша половина обладнаних робочих місць у новому корпусі пустує.
— Ми планували, що у цеху працюватимуть 70-90 монтажників, але наразі їх — 10. Не на повну силу працюють й інші дільниці, — розповідає пані Колос. — А якщо не паяють плату, зменшується потреба у регулювальниках, працівниках цеху об’ємного монтажу, складальниках радіоапаратури... Відповідно, потрібно менше інженерного персоналу.
Хоча, на її думку, саме таке виробництво нині могло б дати чималий дохід у місцевий бюджет і забезпечити роботою багато тернополян.
— У нас працює чимало молоді. Це — випускники техуніверситету та коледжу, — каже вона.
Знайти кваліфіковані кадри для подібного високотехнологічного виробництва в Тернополі не складно. Адже можна підготувати потрібних спеціалістів у місцевому вузі.
— Проте я не можу гарантувати людям, що з ними буде завтра, — продовжує директор.
ДЕРЖАВА КУПУЄ КИТАЙСЬКЕ
За європейськими угодами, Україна найближчими роками має забезпечити перехід на цифрове телебачення, каже пані Колос. Одна з російських компаній зараз здійснює пілотний проект по такому переходу в Україні і ми постачаємо для неї свою продукцію. Але прикро,що наша фірма змушена була зупинити роботу над багатьма розробками, наприклад над програмою «Інтелектуальний дім». Робота над новими програмами вимагає великих фінансових затрат і часу.
— Ми вміємо і можемо створювати системи безперебійного живлення, іншу електронну апаратуру. Потрібна лише воля тих держслужбовців, які закуповують обладнання. Наразі вони надають перевагу китайським аналогам, — бідкається директор. — Вони не просто дають заробити Китаю, а й сприяють встановленню низькоякісних систем електроживлення. Навіть державні оператори мобільного зв’язку переходять на китайське обладнання, бо воно дешевше.
Згідно з новим законом про тендери, головною умовою отримання замовлення є ціна того чи іншого виробу. Про якість ніхто не думає, нікого не цікавить наявність сервісного центру , гарантійне та післягарантійне обслуговування ,скаржиться Ольга Колос.
Також, як вона каже, серед тендерних умов часто прописують термінову поставку готового обладнання.
— Наприклад, системи електроживлення для широкосмугового доступу до системи інтернет вимагають доставити в термін 5-10 днів. Однак такі умови ми виконати не можемо, — стверджує директор. — Адже все комплектуючі замовляємо з-за кордону, з країн від Америки до Азії. За 5 днів нам лише привезуть необхідні елементи. Їх ще треба розмитнити, сертифікувати, виготовити системи живлення. А вони специфічні для кожної станції, виробники цих же станцій часто не мають своїх систем електроживлення, і змушені комплектувати своє обладнання , використовуючи продукцію аналогічних зарубіжних фірм, які можуть собі дозволити тримати велику кількість готового обладнання на складах, ми ж, в силу об’єктивних причин це дозволити собі не можемо. Але ж плани розвитку того ж Укртелекому, чи іншої державної компанії не складаються терміново, це відбувається планово, то чому ж на об’єктах цього оператора так багато китайських систем навіть у нашій області. У новому центрі зайнятості нашого міста також стоїть потужна система безперебійного електроживлення, але ж чомусь зроблена не місцевим виробником . Ось так забезпечуємо чиюсь зайнятість, а не свою.
Працюють не на повну
З початком кризи кількість комплектуючих на “Інтегралі” зменшили, адже обігових коштів — недостатньо. Та й закуповувати великі партії деталей немає сенсу, якщо виробництво не працює на повну.
Валютні кредити, котрі підприємство брало ще до кризи,здійснюючи модернізацію виробництва, подорожчали вдвічі. Тому тепер виробник ледь обслуговує зобов’язання, які на себе взяв.
— Я ще можу зрозуміти приватні фірми зв’язку. Їм обладнання потрібне терміново. Тому на тендерах вони виставляють умову негайної доставки продукції. Але чому держава не підтримує свого виробника? Адже є довгострокові програми з розвитку та модернізації систем зв’язку. І ми цілком можемо забезпечити все обладнання для їх виконання, — пояснює директор. — Як ми маємо тепер забезпечувати виробництво — не знаю. Воно потребує великого інтелектуального ресурсу, працівникам треба платити високу зарплатню. Як зараз відновити колишні обсяги виробництва, чи, тим більше, забезпечити розробку нових виробів,розширення асортименту та їх виготовлення? Коли навіть заборгованість державних підприємств за продукцію поставлену в минулому році а по деяких і раніше на сьогодні не погашена. В той же час сплачується зарплатня та податки, вимиваються обігові кошти , а кредит гасити нічим. Як вижити і зберегти унікальний колектив. Відповідей на ці питання я не знаю.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 23 від 10 червня 2026
Читати номер