Любомира Бойцун готує нову книгу про Тернопіль

Вона нині готує друге видання популярної книги “Тернопіль у плині літ”.
- Зацікавилася історією я ще у дитинстві, адже мама любила розповідати про минуле Тернополя, про цікавих людей, які тут жили, - пригадує тернополянка. - Коли готували матеріали для “Історії міст і сіл УРСР”, то брали навіть секретні справи. Бувало, одну таку справу переглядаю, а на інших - сиджу, щоб ніхто не потягнув. Бо ж в архів різні люди приходили.
Любомиру Бойцун часто називають “старійшиною” нашого краєзнавства. Вона ж говорить скромно: “Мені дуже подобається досліджувати події, особистостей та особливості нашого менталітету”. Жінка почала працювати в архіві у 1970-му із перервою між 1974 і 1979 рр. Саме наприкінці 1970-х Любомира Бойцун і опублікувала перші статті про міські вулиці.
- Чим архів може зацікавити молодь? Тим, що у ньому є маса матеріалів про наше місто, - продовжує пані Бойцун.
Краєзнавець народилася у 1945-му. Вона пам’ятає старі будівлі, котрі знесли, як от Успенську церкву, або перебудували до невпізнання як, наприклад, будинок польського “Сокола”, теперішній “Палац кіно”. Відтак, порівнюючи минуле і сучасне, тернополянка має власне бачення міста. Зокрема, вона шкодує за зруйнованим Старим Ринком і будівлями Першої та Української гімназій.
- Вулиці Глиняна, Польова, Дорошівка - місця, де жили свідомі міщани, які зробили для міста дуже багато. Але тепер і вулиці змінилися, і більшості тих родин уже немає, - каже Любомира Бойцун. - Натомість оновити і зберегти можна кам’яниці не тільки на Руській, а й вулицях Івана Франка та Коперника. Там збереглися цікаві будинки й архітектурні елементи.
Про один із символів Тернополя - замок краєзнавець каже, що його варто використовувати передусім для культурних цілей. Має зауваження пані Бойцун і щодо ідеї встановлення біля замку пам’ятника Яну Тарновському.
- Я нічого не маю проти Яна Тарновського, але якщо буде у Холмі пам’ятник нашому Данилу Галицькому (Холм, тепер Хелм, був столицею Галицько-Волинського королівства – прим. ред.), тоді можна і пам’ятник Тарновському у Тернополі ставити, - пояснює історик. – Річ у тому, що відносини українців із поляками такі складні, що вони обов’язково повинні бути паритетними. Важливо, щоб ані ми не падали ниць, ані вони.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google