Тернополянина обурили благодійні внески в лікарнях

У лікарні наполегливо просили здати благодійний внесок, розповідає тернополянин Юрій, якому нещодавно видалили апендицит. Найбільше його образило, що називали суми.
Адміністрація ж лікарні запевняє, що ніхто пацієнтів до жодних сплат не змушує. Але пропонувати робити доброчинні внески мусять, адже державного фінансування катастрофічно не вистачає.
Такі добровільні внески пропонують сплачувати у кожній тернопільській лікарні, де працюють волонтери із обласного благодійного фонду милосердя та здоров’я. Проте у фонді залишається тільки 3% з цієї суми - решту повертають у лікарню. Це підтвердила й керівник Тернопільського обласного фонду милосердя і здоров'я Ганна Маціпура. Згідно з договором, який вони уклали з лікарнями, всі ці кошти повинні йти безпосередньо на закупівлю медичних препаратів. А волонтерами, до речі, як зазначили у фонді, є частина персоналу самих лікарень.
Проблема в тому, що у лікарнях ті “добровільні” внески не просять, а вимагають, - наполягає 23-річний тернополянин Юрій (прізвища з етичних причин не вказуємо - прим. ред.). - Я два тижні тому потрапив у комунальну лікарню швидкої допомоги із загостренням апендициту. Сказали робити операцію. Але перед тим попросили дати пожертву у фонд для незахищених верств населення у розмірі 20 гривень. Казали, що це майже обов'язково, бо всі дають. А коли виписувався звідти, то уже сказали заплатити в той же фонд 250 гривень і показали список з іменами й прізвищами восьми людей, які внесли пожертви в той день. Дивно, що навпроти всіх цих імен стояла одна і та ж цифра - 250. Що ж це за добровільний внесок такий?
Коли ж чоловік відмовився, то медсестра, за його словами, наполягла заплатити, бо так “треба”.
Куди ж ідуть ці “благодійні” гроші? - запитує чоловік. - Якщо всі ліки купуєш сам, а посуд та інші необхідні побутові речі приносиш з собою з дому...
За словами головного лікаря тернопільської комунальної лікарні швидкої допомоги Ярослава Чайківського, такі внески збирають не медичні працівники. Їх беруть тільки волонтери і лише на добровільній основі.
І незважаючи на те, сплатила людина якусь суму в фонд чи не сплатила, лікар не відмовить їй у лікуванні. Адже за таке передбачена кримінальна відповідальність, - продовжує головний лікар. - І те, що тому чоловікові назвали суму в 20 чи 250 гривень, то, напевне, волонтер просто підказала йому приблизні суми, які люди жертвують на доброчинність. Для лікування це не є великі гроші. Адже хто хоч раз був у лікарні, знає, що порівняно із цінами медикаментів, це мізерні кошти.
Але вирішувати, скільки грошей давати на доброчинні пожертви і чи давати їх узагалі - право кожного окремого громадянина, наголошує пан Чайківський.
Найбільшою проблемою, заручниками якої стали всі українці, у лікарні називають катастрофічно низьке фінансування медицини. Тому, щоб лікарня могла більш-менш нормально функціонувати, доброчинні внески просто необхідні. Адже на ліки для одного пацієнта держава виділяє 20 гривень на день, додає головний лікар.
А до нас часто привозять людей з важкими травмами і без свідомості просто з місця аварій, - продовжує заступник головного лікаря з лікувальної частини міської комунальної лікарні швидкої допомоги Євген Голик. - Щоб зберегти їй життя, потрібно ліків більш ніж на тисячу гривень. Це все лікарня забезпечує за власний рахунок, тобто саме завдяки тим благодійним внескам. Адже в нашому розпорядженні обмаль часу. Немає змоги шукати родичів чи інших близьких, хто оплатив би лікування.
Буває, продовжує пан Голик, лікарі й не знають, чи взагалі в тієї людини є сім’я і чи має вона гроші. Але допомогу їй обов'язково нададуть.
- Є різні люди, серед них трапляються конфліктні. Вони, можливо, цілеспрямовано влаштовують скандал, щоб спровокувати установу, - вважає головний лікар. - Але з одиничного випадку не варто робити кардинальних висновків. Адже той чоловік не дав тоді жодної гривні у благодійний фонд. Тому й не треба говорити, що лікарня когось до чогось змушує. Йому якісно провели операцію і відпустили додому. Щодо списку, про який розповів пан Юрій, я не можу нічого коментувати, адже керівництво лікарні чи самі лікарі не мають до цього жодного стосунку. Цим займаються волонтери з фонду милосердя.
Кореспондент 4 серпня спробувала знайти старшу медсестру-волонтера у відділенні хірургії, де лежав пацієнт. Але там уже була інша жінка, яка сказала, що щойно вийшла із відпустки. На прохання показати той список, в який записують благодійників, запевнила, що нічого про це не знає, адже сама - не волонтер.

Світлана МАЛА