Терополянка Ірина Малега полюбляє шити.
Дівчина має вдома швейну машину, і виготовляє на ній цікаві речі.
Двічі, я пошила на своїй машинці “суперориганільні” речі, - розповідає Ірина. - Одного разу я виготовила піджак із матеріалу, який використовується для пошиття клітинчастих сумок. Розпорола 8 сумок, зшила докупи матеріал із них, і пошила елегантний піджачок. Його подарувала своєму другові на день народження. Чоловік розуміє такі витівки, тому тішився своїй обновці як дитина. Дякував мені та навіть декілька разів виходив у ньому на вулицю.
За словами Ірини, такий піджак має лише декоративну вартість. У виробі головне ідея, бо носити його на вулиці складно — коли на вулиці тепло, штучний матеріал, з якого виготовлено одежину, нагрівається. У піджаку робиться спекотно, а потім, одяг, який був під ним, неприємно пахне.
Інша справа, що в дощ такий матеріал майже не перемакає. Тому цей піджачок мій друг іноді використовував у якості дощовика. Він попросив мене придумати ще щось, на зразок цього піджака, і я пошила для нього, за тою самою викрійкою піджак із мішковини. Пішла на ринок, купила кілька мішків для цукру, придбала у магазині підкладку та пошила другий піджак з ориганільних матеріалів.
Таку одежину, за словами Ірини, добре було б носити за будь якої погоди, але виглядав він трохи “бомжувато”. Тому її друг просто тримав його у себе вдома та показував усім, хто до нього приходив. Казав усім, що це “Бомж-кутюр”.
Якщо подарунки Ірини Малеги можна носити на собі, те, що запрезентував своєму начальникові на Новий рік тернополянин Ростислав, довго не поносиш. Хлопець працює адміністратором у одному з інтернет клубів, і подарував керівникові оберемок дров перев'язаних червоною стрічкою-бантиком.
У нас на роботі був новорічний корпоратив, і кожен мав принести якийсь подарунок, - розповідає Ростислав. - Я довго мізкував, що б це вибрати, щоб і корисне було, і смішне. Та й купив в'язанку дров у супермаркеті. Подумав собі, що колись поїде мій начальник на пікнік та й засмажить собі шашлик на цих дровах.
За словами Ростислава, у нього вийшов найдурнуватіший подарунок з усіх на цьому корпоративі. Однак директор втішився такому подарунку — він цінує гумор.
А тернополянин Андрій Коцюба цього літа не знав навіть чи радіти, чи плакати, коли йому друзі подарували “смічний обід”.
У мене є двоє друзів- пластунів. Вони часто ходять в гори і знаються на тому, де взяти їжу у дикій природі, - розповідає Андрій. - На мій день-народження, разом з ними, та ще всілякими людьми пішли на пікнік до лісу. Поки всі веселилися, ті двоє пластунів десь зникли. А за годину прийшли і покликали мене йти за собою. За сотню метрів вони розпалили невеликий вогонь, і там накрили маленьку альтернативну “поляну”. Вони засмажили мені жаб'ячі лапки, ніжки равлика. Наловили хробаків і якихось личинок. Засмажили навіть маленьку мишу, але я її їсти не зміг — дуже вже бридко. Зрештою, змусили ще й кілька коників-стрибунців з'їсти.
За словами Андрія, все виявилося на диво смачним. І хоча їсти було страшнувато, потім він усім розказував що їв равликів, жаб та личинки.
Це варто один раз скуштувати, щоб гордитися, що ти пересилив себе і з’їв щось таке, до чого багато хто й на метр би не наблизився, - каже Андрій.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 23 від 10 червня 2026
Читати номер