Проїхав ровером декілька карпатських гірських хребтів, та піднявся ним на найвищу вершину україни тернополянин назар Зелінка. Для цього йому знадобився лише один день, і декілька десятків шоколадних батончиків, якими він харчувався. Він особливо не готувався до такої екстримальної мандрівки, і їхав звичайним напівгірським ровером.
— Я не займаюсь професійно скелелазінням чи велоспортом, але люблю ходити по горах і їздити на ровері, — розповідає Назар. — Якось у мене виникла думка, обАле дівчині виїхати на вершину не вдалось. Проїхавши підніжжя гори Петрос через неполадки з велисопедом, вона залишилась на підніжжі говерли чекати Назара.— Мені дуже сподобалась така затія, і я жалію, що не змогла виїхати на вершину, — розповідає Оксана. — Спускаючись за кермом ровера з досить пологої гори, я набрала занадто велику швидкість. Тому, натиснувши на гальма, я не спинилась, а покотилась разом з ровером донизу. Кім декількох синців, більше ніяких пошкоджень на тілі не було, але ровер був поламаний, і далі їхати було неможливо. Коли Назар пішов далі, у нього вже закінчувався запас харчів та води. Він вирішив поекспериментувати, і харчуватись лише снікерсами, тому рухатись треба було швидко, до того-ж знизу сама чекала дівчина. — Коли я пішов далі сам, то декілька разів проклинав свій велосипед, — каже Назар. — На особливо важких ділянках мені дводилось тягнути його на власному хребті, а це було надзвичайно важко. Коли я недалеко від вершини спинився на перепочинок, то помітив декількох поляків, що стомлено кректали піднімаючись на нашу гору. Побачивши мій велосипед, вони здивовано і захоплено подевились на мене. Один зних покрутивши пальцем біля скроні, вигукнув щось типу “Зварйований українець!”. Зате знали-б вони, як добреТимчасом Оксана як-небудь відремонтувала свій велосипед, і готова була повертатись додому. — Я переживала, і боялась що з Назаром щось трапиться, і він не зможе повернутись, — розповідає вона. — Але завдяки мобільному звВже у Тернополі, журналіст 20 хвилин не міг повірити що на Говерлу тернополянин піднявся сам, адже хто-б тоді його фотографував.Я ставив фотоапарат на затримку спуску, — каже він, — клав на підходящий плоский камінець, і підбігав на місце, яке мало-б бути сфотографованим. Але такі фотографії виходили неякісними, і на них було видно або ровер, або мене. А я разом з ровером не поміщався. А вже на горі, я попросив сфотографувати мене поляків, яким теж вдалось вийти на Говерлу. Вони`єднати ці два заняття, і поїхати ровером у гори. До мого божевільного задуму приєдналася ще дівчина зі Львова Оксана Андреєнко. І разом ми вирішили виїхати на Говерлу, щоб продемонструвати можливості велисопеда як транспорту, що може подолати і найвищу вершину нашої країни. і швидко спускатись ровером донизу.`яку, я час від часу взнавала інформацію, де він є, і як у нього справи. На щастя Назар повернувся досить швидко, і я навіть подумала, що йому не вдалось виїхати на гору, але коли побачила фотографію, то була дуже здивована. Нарешті ми поїхали на поїзд, щоб повернутися додому. теж вирішили сфотографуватись на пам`ять з “українським варятом” , який видерся на говерлу з ровером.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.