Пластуни уже дев’ять років поспіль поширюють Вифлеємський вогонь країною. Та цього року зробили це оригінально – провізши вогонь дорогами України на роверах. – Робили це для популяризації велотуризму, – каже тернопільський пластун, керівник групи велосипедистів, яка везла вогонь Назар Зелінка. – До того ж цим самим популяризували саму традицію поширення Вифлеємського вогню. Ідея такого велопробігу народилася в розмові Назара Зелінки з координатором поширення Вифлеємського вогню в Україні. У Тернополі Назар “підбив” до такого діла п’ятьох друзів, з якими часто їздить у вело походи. За місяць до запланованого марафону хлопці почали готуватися до нього.
Везли кілька свічок для підстрахівки
Передача вогню з Польщі до України відбулася у четвер, 21 грудня. Від польських скаутів його перейняли львівські пластуни, одразу ж передавши його тернополянам. Хлопці запалили вогнем гасову лампу, причепили її на багажник і рушили в дорогу.
– Гасова лампа з часом закінчилась, тож довелося везти на багажнику лампадку зі звичайною свічкою, – розповідають хлопці. – Це менш надійно, бо коли потрапляєш колесом в яму, то розтоплений віск може залити полум’я. Однак такого з нами не сталося. Вогонь жодного разу не гас. Щоправда, для підстрахівки кілька свічок із вогнем завжди горіло в бусі, що нас супроводжував.
Окрім буса, роверистів постійно супроводжувала машина ДАІ. Супровід допомагав, стверджують хлопці. Адже машини, які їх обганяли, робили це обережно, а зустрічні від’їжджали трохи в сторону, а деякі навіть зупинялися.
По черзі грілись у бусі
Першого дня роверисти подолали близько 70 кілометрів, доїхавши до Львова. Наступного дня подолали 130 кілометрів, приїхавши до Тернополя.
– Саме ці два дні були найважчі, – кажуть хлопці. – Першого дня ми тільки “вкатувались”. Наступного була “крепатура”, а довелось проїхати 130 кілометрів ще й в погану погоду. Хоча допомагало те, що у цей другий день ми їхали додому.
Свій шлях хлопці долали без довгих зупинок.
– По черзі ми заскакували з велосипедами на півгодинки в бус, щоб трохи відігрітися, – розповідає Назар Зелінка. – А так, загалом за день робили тільки одну довгу зупинку – щоб добре пообідати в якомусь придорожньому кафе.
Найбільше на велосипеді під час їзди промерзали пальці рук і ніг. І коли руки ще можна було так-сяк розрухати та розігріти, не злазячи з велосипеда, то з пальцями ніг так не виходило – їх відігрівали у бусі. Однак хлопці кажуть, що коли крутиш педалі, то холод пробирає не дуже, значно гірше – коли доводиться хоч кілька хвилин постояти на морозі.
– Чесно кажучи, ми налаштовувалися на гірше, – розповідають хлопці. – Було б набагато гірше, коли б падав сніг чи дощ. Також боялися ожеледиці. Та, на щастя, ні опадів, ні ожеледиці не було.
У селах просили вогню
За маршрутом пластуни проїжджали роверами ті області, де є осередки “Пласту”. Від Тернополя доїхали до Волочиська, а далі до Хмельницького бусом – на Хмельниччині пластунського осередку немає. Роверами переїхались обласним центром, а далі до Житомира на ночівлю бусом.
– Багато людей, які бачили нас, знали, що ми веземо Вифлеємський вогонь, бо бачили нас по телебаченню, – розповідають хлопці. – Водії сигналили нам із машин, а в деяких селах жінки виходили до траси, просячи свічку з вогнем.
У Тернополі вогонь горить у “Пласті”
Почесний вантаж хлопці довезли до Києва у неділю, 23 грудня.
Урочиста передача вогню відбулася на Володимирській гірці. Тернопільські пластуни запалили велику лампадку, від якої по черзі запалювали свої вогні представники всіх регіонів України.
– До велосипедистів підходило багато людей, казали, що вони зробили геройський вчинок і бажали доброго здоров’я, – розповідає прес-секретар тернопільського “Пласту” Віктор Гурняк. – Подяку тернопільським пластунам висловили і організатори цієї акції.
Наразі у Тернополі вогонь із Вифлеєма зберігається в приміщенні “Пласту”, що на вулиці Федьковича. За ним стежать чергові, надаючи можливість всім охочим взяти і собі вогню.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер
Anonymous
Anonymous
Anonymous