Як Ліза Шапошнік живе в Тернополі?

- Треба перекрити кордон із Росією, ідеально було б збудувати стіну. Окрім того, потрібно повністю усунути від влади продажних командирів і посадовців та ввести воєнний стан, - каже Ліза

Незважаючи на те, що Ліза з народження має ДЦП, вона продемонструвала всім людям, як треба боротися та захищати рідну країну. Дівчина працювала на кухні, входила до складу Десятої сотні. В епіцентрі революційних подій вона знайшла своє кохання.

Через переслідування представниками антимайдану Ліза разом із чоловіком прийняли рішення не створювати провокативної ситуації в столиці. Тож дівчина поїхала жити в Тернопіль, а Віталій збирається їхати воювати на Схід.

Про те, чим волонтер планує займатися у нашому місті та чи надовго тут залишиться, вона розповіла журналістам “RIA плюс”.

Могла отримати російський паспорт

- Лізо, важко, мабуть, було їхати з Майдану? Він уже став для тебе рідною домівкою...

- Так, це точно. Я зрослася з ним всією душею. Із 29 листопада 2013 року до 13 червня цього року я фактично там і жила. На Майдані залишилося чимало моїх друзів, яких я вважаю своїми братами і сестрами. Звичайно, мені було дуже шкода з ними розлучатися. Але обставини склалися так, що я змушена була поїхати.

- Звідки ти родом?

- Моя мама - росіянка, а тато - українець. Коли мені було три роки, ми переїхали жити на Одещину. Потім я поїхала в Росію, а з 2008 року проживала в місті Дружківка Донецької області. Там навіть подала заяву на поселення в сімейний гуртожиток.

- Ти поїхала в Росію, коли тобі було лише 17. Не страшно було їхати так далеко від дому?

- Я хотіла стати монахинею. Та, перебуваючи в російських монастирях, зіткнулася із нерозумінням і осудом. Тож прийняла нелегке на той час рішення - залишитися світською людиною. Тривалий час я їздила в Абхазію, купувала різні продовольчі товари й перепродувала їх у Сочі. Важко було займатися комерцією із моїм здоров'ям, але треба було якось заробляти на життя. Із часом я все-таки вирішила повернутися жити в Україну. Якою б бідною вона не була, це - моя країна, я її люблю безмежно!

- За ті роки, які ти прожила в Росії, вже, напевне, добре пізнала менталітет сусіднього народу?

- Я жила в основному на Кавказі, де збирався весь інтернаціонал. Доводилося бачити російську глибинку. Не заздрю людям, які там живуть. Деякі росіяни переконували мене залишитися там. Мовляв, нічого хорошого в Україні немає. Чесно кажучи, неодноразово мала можливість отримати російський паспорт. Але не захотіла, адже я – українка, й іншого громадянства мені не треба.

Майдан посварив із рідними

- Як рідні сприйняли звістку про те, що ти підтримуєш Майдан?

- На жаль, Майдан розділив нас. Зараз ми зовсім не спілкуємося. Рідні й колишні друзі підтримують Росію, а я всім серцем - за суверенну Україну.

- Як до тебе ставилися на Майдані? Адже ти - така тендітна дівчина, а там вирувало справжнє революційне життя.

- На щастя, ніхто з учасників Майдану не акцентував увагу на тому, що в мене є певні вади. До 2 лютого я була волонтером на кухні, а потім пішла в Самооборону, в Десяту сотню. Згодом перейшла в “Правий сектор”.

- Невже тобі не було зовсім страшно, адже довкола лунали постріли, горіли шини, вбивали людей?

- Щодня доводилося боротися зі страхом. Коли під ногами були калюжі крові, коли поруч уперед ногами виносили бездиханне тіло, коли бачила закривавлені обличчя, тілом пробігали мурашки. Але від цього жахіття в грудях виростала ще більша ненависть до тоталітарного режиму, ще більше хотілося скоріше скинути владу, змінити все на краще.

- Більшість людей сподівалися, що бойові дії закінчаться на Майдані, але от як сталося...

- На жаль, країна опинилася в полоні війни. Але це ще одне випробування, яке ми мусимо гідно пройти. Треба на місці розстрілювати всіх зрадників і ворогів, аби більше ніхто не зважився на те, щоб ставити український народ на коліна.

- Як ти познайомилася із Олесею Жуковською із Тернопільщини?

- Ми літали разом із нею в Париж на зустріч із французьким президентом. Олеся розповідала багато про Тернопіль. Після тієї поїздки ми з нею декілька разів листувалися і телефонували одна одній.

Через тиждень одружилися

- Як ти познайомилася із чоловіком?

- Ми були на спецзавданні. Зустрілися і вподобали одне одного (посміхається - прим. ред.).

- Через скільки часу вирішили одружитися?

- Через тиждень. Як я потім з'ясувала, Віталій до того вже знав мене заочно. У нього навіть був цілий архів відео з моїми інтерв'ю. Він дуже рішучий, але сором'язливий, боявся сказати про свої почуття. Чесно кажучи, я сама зробила йому пропозицію, просто хотіла, щоб він залишився в Україні. Адже Віталік – якут. Він приїхав із Росії в Україну зустрічати Новий рік.  Побачивши, що коїться на Майдані, вирішив боротися за нашу державу.

- За що полюбила чоловіка?

- По-перше, він любить і поважає українську землю. По-друге, мені імпонує його зовнішність - чорнявий і з вузькими очима - усе, як я люблю (посміхається - прим. авт.). А ще поруч із ним я відчуваю себе коханою та бажаною.

- Чим запам'яталося весілля?

- Вбравшись у камуфльовані штани і вишиванки, ми із друзями поїхали на БТР'і в один із київських РАЦСів. Разом із нами святкував увесь “Правий сектор”.

- Шкода, мабуть, було розлучатися із коханим і їхати самій у Тернопіль?

- Звичайно. У нас навіть був скандал. Ми хотіли їхати разом воювати на Схід. Якщо треба, я готова взяти в руки зброю. Але потім вирішили, що він, як чоловік, мусить боронити країну, а я поїду в Тернопіль.

- А чому саме сюди?

- Згадалася пісня “Файне місто Тернопіль”. Завжди мріяли жити на Західній Україні. Віталік - також, але він більше хоче на Закарпаття.

- Як тебе прийняли у нашому місті?

- Уже встигла потоваришувати з дівчатами із місцевого “Правого сектору”. Вони трохи показали мені місто. Наразі активно добиваюся від влади, аби мені виділили кімнату в сімейному гуртожитку.

- Чим плануєш займатися?

- Я непогано малюю. Можливо, писатиму картини. Мрію організувати персональну виставку робіт. Також займатимуся волонтерською діяльністю, допомагатиму із прийомом біженців. А там життя покаже.

- Як думаєш, що потрібно зробити, аби ситуація в країні якомога швидше стабілізувалася?

- Треба перекрити кордон із Росією, ідеально було б збудувати стіну. Окрім того, потрібно повністю усунути від влади продажних командирів і посадовців та ввести воєнний стан.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.