Іван Долинський із Тернопілля вбив антиквара у Парижі

Десять років тому він скоїв вбивство у Парижі. Потім переховувався у Франції та Росії. Три роки тому французький суд виніс йому вирок. Нашого земляка оголосили у міжнародний розшук через Інтерпол. Цього року Івана Долинського затримали у Росії, у Тюменській області.
Зараз триває процес екстрадиції жителя Тернопільщини до Франції, - розповідає слідчий прокуратури Бучацького району Микола Ковальчин, який займався цією справою. - Ймовірно до 1 вересня процес закінчиться.
Вирок винесли заочно
Іван Долинський поїхав до Франції на заробітки. Там він працював водієм у юриста П'єра Вітона. Той займався колекціонуванням антикваріату, розповідає пан Ковальчин. Разом із французом проживав його друг поляк Януш Плєва. Як свідчать матеріали слідства, чоловіки мали нетрадиційну орієнтацію. Вбивство сталося у січні 2001 року.
Як згодом показали результати експертизи, обоє чоловіків померли від удушення. Українець задушив П'єра у квартирі, а його польського друга у гаражі. Тіла жертв чоловік загорнув у поліетиленову плівку та залишив на місці злочину. Пограбувавши помешкання антиквара, він втік до Росії. Там і переховувався.
Суд присяжних у Франції виніс вирок заочно, без присутності злочинця, - каже слідчий. - Адже беззаперечних доказів зібрали достатньо. Винесення вироку стало підставою для оголошення чоловіка у розшук.
Справа в чотирьох томах
Микола Ковальчин працював над справою про вбивство у Парижі шість років. Каже, за цей час навіть встиг французьку вдосконалити.
У грудні 2003 року з обласної прокуратури нам передали матеріали кримінального переслідування за фактом умисного вбивства громадянина Франції П’єра Вітона та громадянина Польщі Януша Плєви, - каже він. - Справа була у чотирьох томах. Усі - французькою мовою. Лише клопотання на 16-ти сторінках було перекладене російською. Спершу у вбивстві підозрювали двох жителів Скоморохів.
Прокуратура порушила кримінальну справу і почала розслідувати, чи проживають підозрювані в Україні.
Потрібно було їх допитати, чи визнають свою вину. А може, це все сфабриковане? - каже пан Ковальчин. - Одного з підозрюваних ми знайшли у Дніпропетровській області, допитали. Згодом з нього зняли обвинувачення. Даних про знаходження в Україні іншого підозрюваного у нас не було. Відтак виникли сумніви.
Перекладали п'ять років
Розслідування цієї справи було дуже копітким. Аби вникнути в усі деталі, потрібно було добре вивчити всі документи. А це було неможливо без перекладу.
- Ми довго шукали фахівця, який переклав би все, - каже Микола Ковальчин. - Він мав володіти юридичною, хімічною і медичною термінологією. Знайшли таку людину у Тернополі.
Аби вивчити усю потрібну інформацію, довелося перекласти три томи справи. На цю процедуру пішло аж п'ять років. Пану Ковальчину доводилося працювати разом із перекладачем. За цей час, каже чоловік, він удосконалив знання французької, яку вчив у школі.
З точки зору теорії доведення у мене були набагато складніші справи, - каже слідчий. - Найбільша складність цієї французької справи — мовний бар’єр.
До речі, Миколу Ковальчина здивували деякі речі, які він зауважив у веденні французьких судових документів.
Матеріали кримінальної справи там не прошивають, як у нас, а просто складають на купу листки, - каже він. - Лише результати експертизи скріплені. Усі ці документи ніяк не систематизовані. Нам важко було з ними працювати. Адже у нас усі сторінки разом скріплені та пронумеровані.
Брали аналізи в рідних
На Україну приїздили французькі правоохоронці, які проводили слідчі дії. Вони взяли взірці крові та слини від батьків підозрюваних для проведення молекулярно-генетичної експертизи. Вона дає можливість довести, що сліди крові чи слини на недопалку чи іншому предметі, залишеному на місці злочину, належать підозрюваному.
Пан Ковальчин каже, що спілкувався з батьками Івана. Людям було дуже важко чути такі страшні речі про свого сина.
Його мама сказала: “Якщо мій син винен — для мене його нема”, - пригадує слідчий.
Нині кримінальну справу стосовно Івана Долинського прокуратура Бучацького району закрила.
- Для перевірки законності рішення цю справу ми направила у Генпрокуратуру, - каже Микола Ковальчин.
У Скоморохах - батьки
У Скоморохах про затримання односельця почули нещодавно на новинах одного з каналів.
Цю новину транслювали декілька разів на день. Хтось один побачив це і передав іншим, - каже працівниця сільради пані Світлана. - Ми знали, що Івана підозрювали у вбивстві. Коли прозвучало, що у Росії затримали Івана Долинського за вбивство двох людей у Парижі, ми одразу все зрозуміли.
Пані Світлана згадує односельця лише з хорошого боку. Каже - у селі його всі поважали.
Поки Іван жив у Скоморохах, був порядним чоловіком, - розповідає жінка. - Він і красивий був, і розумний, і майстер на всі руки. До Франції подався у пошуках заробітків. Адже роботи у селі годі знайти. А у нього дружина, двоє дітей. До речі, згодом вони виїхали жити до Росії.
Нині у Скоморохах живуть батьки Івана Долинського. У пенсіонерів, за словами пані Світлани, є ще двоє синів. Але вони далеко. Один у Києві, інший - у Латвії.
Старенькі тут одні-однісінькі, - каже працівниця сільради. - Про їхнього сина-зловмисника односельці з ними не розмовляють, адже їм шкода людей. Мені і батьків шкода, і Івана. Не знаю, що штовхнуло його на цей злочин. Зараз такий час, що у пошуках заробітків люди не помічають межі між добром і злом.
У Скоморохах зараз роботу важко знайти, додає пані Світлана. Майже всі селяни – безробітні. Тож більшість із працездатних - на заробітках в Америці, Італії, Іспанії, Англії.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.