Дерев’яний кінь та “коза-чорт” найбільше смішили дітей

Кореспондент “20 хвилин” пройшов кілька домівок із вертепом, який організували тернопільські пластуни.

Костюми хлопці у цьому вертепі мали особливі, готувалися до дійства ретельно. Скажімо, у хлопця-“кози” на голові була виготовлена з паперу велетенська маска з рогами, яка через якийсь час перетворювалася на маску чорта. Хлопець заповзав у кімнату навкарачки “козою”, а коли далі за сценарієм піднімався, то усі бачили його чорну маску з червоними очима та ротом. Козячі роги миттю робилися чортячими.

- У моїй ролі найгірше було, коли доводилося грати вертеп у під’їзді, - розповідає Олег, який був одночасно і козою, і чортом. - Першу половину дійства мені доводилося рачкувати, граючи козу. А повзати на колінах по кам’яній долівці боляче й важко. Але мій персонаж викликав найбільше сміху й веселощів у дітей в квартирах, до яких ми приходили.

Ще однією “твариною” у вертепі був кінь. Щоправда, він був дерев’яний, виготовлений із гітари. Учасники вертепу, колядуючи, грали на двох гітарах, скрипці, двох сопілках, барабані та інших дрібних інструментах. А одна з гітар на своєму грифі мала прикріплену дерев’яну голову коня. На цьому коні “виїжджав” воїн.

Вертеп вирізнявся з-поміж інших тим, що його учасники мали незвичні музичні інструменти. 7 січня колядники побували у помешканнях тернополян у Центрі та на масиві “Дружба”.

Вертеп зайшов і до сім’ї, що живе на вул. Руській. Якщо дорослі зустріли колядників радісно, то маленька дитина з родини дивилася на незвичних гостей налякано. Пожвавішало маля тільки після того, як почали грати музики - дитина почала підскакувати на ліжку та плескати у долоньки.

- Нас ще у жодній хаті діти не боялися, як це часто буває з вертепами, - розповідає вертепна “смерть” Віталій. - Лише в одній квартирі маленький хлопчик злякано визирав з-за одвірка. Але до нього підійшла дівчина-ангел й дала йому пампушку. Тоді малюк посміхнувся.

У маршрутках і тролейбусах учасники вертепу їздили безкоштовно. Їм навіть вдавалося наколядувати у пасажирів кілька гривень. Вертепівці співали у маршрутці колядки та грали на сопілках. Часто пасажири підспівували їм. На вулицях колядників зупиняли перехожі та просили дозволу сфотографуватися з чортом, царем, костюм якого був більше схожий на одяг арабського шейха, або ж з Іродом.

Завжди радіє колядникам житель Березовиці Богдан Бучко. Він розповів, що свою юність провів у Сибі рі, а на засланні вертепи не могли так відкрито ходити вулицями.

- Ми вдягали кожухи і йшли колядувати в інші поселення та бараки, - розповідає чоловік. - Співали не дуже голосно, щоб нас не почули, але обов’язково намагалися зайти та заколядувати до усіх українців.

Молоді хлопці у післявоєнні роки у Сибірі перед Різдвом потайки вчили слова, однак гарних костюмів — як це було в українських селах, роздобути не могли. Тоді основним був сам дух колядок і вертепу, а не видовище.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.