Сергій Притула збирає разом "західняцький" гумор

За сценою і за радіоефірами сумує Сергій (Сірий) Притула. Тож тепер наш земляк організовує в Тернополі нове комедійне шоу.
Сергій відомий тернополянам як теле- та радіоведучий. Уже декілька років він живе в Києві. Проте останнім часом Сергій Притула зачастив із візитами у Тернопіль… Про причину цих "наїздів", а також справи та сімейне життя Сірий розповів "RIA плюс".
"Бракує українського гумору..."
- Сергію, з чим пов’язані такі часті візити до Тернополя?
- Телевізійні проекти "Файна Юкрайна” і "Підйом”, в яких я беру участь тепер, мають хороші рейтинги. І я задоволений. Але останнім часом почав сумувати за сценою. Я кілька разів приїжджав у Тернопіль, щоб подивитися, як працюють мої колишні колеги по команді КВН "Тернопільська особлива”. Тепер вони трансформувалися у "Вар’яти-шоу”. Мені подобається, як хлопці працюють. До того ж я мав можливість поїздити Україною і бачити, що в Чернівцях є подібне комедійне шоу. Так само - в Івано-Франківську та Львові. Усі ті шоу - доволі високого рівня, а саме україномовних комедійних шоу в нас бракує. Згадати хоча б "Камеді клаб”, де я був єдиним україномовним, окрім ведучого... 
Я вирішив об’єднати зусилля хороших жартівників із Західної України – Тернополя, Чернівців, Івано-Франківська, Львова та Рівного в одному гумористичному шоу. Тому тепер часто "зависаю” в Тернополі, адже ми вирішуємо організаційні питання нового шоу. У "Файній Юкрайні” та "Підйомі” маю трохи затишшя. Адже у скетч-шоу відзняли наперед багато серій, а графіки "Підйомів” такі, що я маю можливість "втікати” на вихідні з Києва до Тернополя, і це мене влаштовує. Обсяги роботи із організації шоу - величезні. Треба зібрати команду, навести "мости" між регіонами. Для мене особисто це новий досвід у продюсуванні.
- Коли і де покажете це шоу?
- Плануємо 28 травня "стартанути” із ним у Тернополі. У червні поїдемо у Львів, Чернівці, Івано-Франківськ. Регулярні вечірки проводитимемо раз на два тижні. Хлопці будуть "кататися" за маршрутом "Тернопіль-Чернівці-Львів” чи дещо іншим. Коли "наб’ємо руку”, повеземо свій проект у Київ та інші міста. У резидентів цього шоу буде як мінімум 8 вечірок на місяць. Це має бути демократичне україномовне шоу кращих гумористів із Західної України для "західняцької" діаспори в Києві, тобто "понаєхавших”.
Подібні шоу ми будемо проводити в клубах. Наразі обдумуємо, чи залишати назву "Вар’яти-шоу”. Адже це дуже красномовна "західняцька" назва.
- Яка тематика жартів?
- Насправді – різна. От, сьогодні перечитував програму і побачив, що у нас малувато побутового гумору. А в Україні головною складовою гумористичних шоу традиційно є побут і політика. Ми ж вирішили не надто заполітизовувати шоу. Тому на політичну тематику є лише декілька жартів. Хочемо також робити відеозамальовки та створювати картини на крилаті вирази та фрази.
- Чи будете самі виступати у шоу?
- О так! Я вже ностальгую за сценою. У цьому шоу бачу себе в різних ролях, хоча тему монологів також буду розвивати. Правда, трішки хвилююся, бо ж рік уже минув, як я пішов із "Комеді-клабу”. Довго не писав монологів. Крім того, на кожну вечірку я не зможу приїжджати. Мені головне – запустити все і дати публіці зрозуміти, що на Сергієві Притулі це шоу клином не сходиться. Учасники дійства і самі абсолютно самодостатні та є дуже толковими професіоналами. Мені хочеться не стільки задовольнити свої творчі амбіції, як підтримати себе в формі. А ще - зробити все, щоб публіка в Західному регіоні ходила саме на наших хлопців. Бо вони цього варті! Думаю, за кілька місяців роботи вони матимуть постійних глядачів.
"Радіо – болюча тема..."
— Як пишете гумористичні твори?
- Є два варіанти. Перший – нормальний, тобто муза приходить, б’є тебе по вусі, і ти починаєш викладати нове творіння на аркуші паперу чи в ноут-буці. Тобто - що є під руками. Але буває й інший варіант, коли писати треба і все... Гумор – це теж справа. І треба постійно тримати себе в тонусі. Можу півдня сидіти, прописувати сюжети, тоді за декілька годин мозок починає видавати "на-гора" готові жарти.
- Кого із персонажів "Файної Юкрайни” грати найцікавіше?
- Цікаво грати всіх. Інша справа, що в одних персонажах впізнаєш себе більше, в інших – менше. От наприклад, колись 17-річним я мав брати інтерв’ю в Андрія Шевченка після матчу "Україна-Франція” на стадіоні "Олімпійський”. Я тоді був із пов’язкою "Україна” на лобі. Після матчу мені вручили мікрофон і я мав говорити з футболістом... Тоді я був схожим на персонажа Інокентія Беста. Такий же завзятий, із великими переляканими очима... Коли ж приходжу додому не в настрої, нагадую Антона. Бо можу трохи образити дружину. Тобто в кожному герої є краплинка нас із Андрієм Молочним, навіть у жіночих ролях.
— Знаю, що радіо було одним із найперших та улюблених занять...
- Це болюча тема. Після переїзду в Київ я мав ранкові ефіри на "Радіо Мюзік”. Вони закінчилися три роки тому. Після того я ще деякий час вів "Вишневу двадцятку” на "Люкс fm”. Це той проект, де я почувався як риба у воді. Тому що 80% ефіру міг імпровізувати... Та більше року часу на радіо я не мав. Уже навіть розписав тригодинне ранкове шоу на вихідні. Тепер чекаю як дівка на виданні, яка радіостанція покличе мене до себе з таким шоу (усміхається - прим. ред.). Крім того, на осінь матиму короткотермінову співпрацю з одним всеукраїнським радіо.

Хочеться і в політику
- Які ще творчі задуми є в Сергія Притули?
- На першому місці, звісно, - організація першого україномовного шоу й експансія його на теренах Західної України. Також із колегами нині пишу тексти для гумористичного шоу. Ведемо перемовини з одним із телеканалів про виробництво продукту "сітком” — багатосерійного гумористичного серіалу. Ми вже написали декілька серій для нього. Це нова справа для мене, тому цікаво працювати. А ще, може, цього року вдасться прорватися на ринок із дитячим гумористичним шоу. Пілотні серії відзняли ще торік. Але досі канали не були зацікавлені в таких шоу для дітей. Хоча мені видається, що на українському телебаченні дуже мало якраз дитячих програм вітчизняного виробництва. Тому це шоу матиме попит. Тривають наразі переговори із двома телеканалами. Якщо хтось те шоу візьме, то в мене буде дуже "веселе”, тобто завантажене роботою, літо. В кадрі дитячого шоу я "світитися" не буду. Моя робота — більше продюсерська.
— Раніше в інтерв’ю ви неодноразово казали, що хочете бути мером Тернополя... Ще мрієте про політичну кар'єру?
- У Києві йти в політику в мене немає ані бажання, ані смислу. За списками однієї дружньої партії я спробував балотуватися, але не успішно. Але хочеться спробувати себе в органах місцевого самоврядування. Маємо із земляками певні гуманітарні проекти, спрямовані на подолання дитячої безпритульності, допомогу людям із обмеженими можливостями, а також на розвиток рекреаційного потенціалу Тернопілля. Зі своєї кишені я такі проекти "не потягну”. Та якби мав можливість працювати в мерії, то мій досвід і зв’язки допомогли б реалізувати такі проекти... Однозначно, йти у списку якоїсь партії не хочеться. А чинне законодавство, на жаль, обмежує мене у можливості бути обраним по-іншому. Сподіваюся, повернуть "мажоритарку” (усміхається – прим. ред.). Тобто нині в політику мені ще хочеться. Але конкретніше можна буде говорити принаймні через півроку.
Втому знімає маленький Дмитрик
- Як сім’я реагує на те, що тато – дуже зайнятий чоловік?
- Звісно, вони відчувають певний дискомфорт. Адже буває, що не бачимося по кілька тижнів... Коли у мене починаються зйомки чергового циклу "Файна Юкрайна”, то я попереджаю про це дружину. Тоді вона із малюком їде до своїх або до моїх батьків. Адже мене все одно вдома немає. Я прокидаюся о 5.20, відпрацьовую ранковий ефір "Підйому” на "Новому каналі", а потім їду на зйомки. Там - до 23.00. Поки доберуся додому - північ. Вранці починається те саме. У такому режимі працюю 2-3 тижні. Тому дружині немає сенсу сидіти з дитиною в чотирьох стінах. У батьків – гарна природа, свіже повітря, малюку є де погратися. Зараз Дмитрику – рік і сім місяців. Він такий моцний козарлюга вдався: силою пішов у тата, а файний - в маму (усміхається – прим. ред.). Трохи бешкетує, але як без того.
— Як відпочиваєте від шаленого ритму життя?
- Людина ж як скотина - до всього звикає. Поступово звик до того, що сон триває приблизно чотири години на добу, а працювати треба без вихідних місяць і більше. От, коли пішов із "Комеді клаб”, у мене звільнилася субота... Коли ж приходжу змучений з роботи додому, а на шию стрибає малий Дмитрик, то всю втому, як рукою знімає.
Також із дружиною дуже любимо подорожувати, причому їхати за кордон - необов’язково. Ми можемо "впасти" в поїзд і поїхати до Дніпропетровська чи деінде. І там цікаво провести час. Або кидаємо все і їдемо на Полтавщину, до Юлиних дідуся і бабусі. Недавно було у мене аж п’ять вихідних, то ми поїхали в Дубаї. Адже для мандрів будь-яку нагоду використовуємо. Тепер мрію поїхати в Грузію. Також я закоханий у Прагу. Тому хочу ще й туди на кілька днів вирватися. У дружини там живуть родичі, і ми можемо гуляти не "попсовою" Прагою, а тією, котру туристам зазвичай не показують. А якщо часу небагато, то просто йдемо в Києві в кіно.
- Які стрічки дивитеся?
- У мене є збірка старих українських фільмів: "Пропала грамота”, "Тіні забутих предків”, "Білий птах з чорною ознакою”... Це стрічки, котрі я можу переглядати вічно. Сучасне українське кіно не дивлюся. Не сприймаю і теперішніх російських фільмів. Лише інколи щось із російського арт-хаусу знаходжу непогане. Та в основному російські стрічки переповнені шовіністичними нотками, а тому мене від них верне. Нехай кажуть, що я "попсовий", але інколи дивлюся голлівудські фільми. Нещодавно переглянув абсолютно не розкручену стрічку "Найкращий у світі татусь”. У ній грає мій улюблений комік Робін Вільямс. Він стенд-ап камеді актор, талановитий дядько. Місцями той фільм - жахливий, але хочеться водночас сміятися і плакати, бо актор зіграв там прекрасно.
- Чи маєте хобі?
- Так, це - страйкбол. От у ці вихідні трохи бігав з друзями лісом із кулеметами.
- Яку музику слухаєте?
- Переважно - хорошу позитивну "альтернативку", не дуже важкий рок, хіп-хоп. Хоча за десять років роботи на радіо звик слухати різне Наприклад, я не фанат джазу чи електронних варіантів, але інколи й таке слухаю. Так само я не є фанатом народних пісень, але альбоми Квітки Цісик хочеться слухати. Від них можна реально сплакатися: надзвичайний вокал, вдале аранжування, якісний звук. Тобто я можу слухати будь-яку якісну музику.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.