Хто врятує оборонців Маріуполя? Рідні захисник вийшли на мітинг у Тернополі
- 18 травня рідні та друзі військовополонених організували черговий мітинг під назвою «Не мовчи, бо полон вбиває».
- Вони закликали всіх українців пам’ятати про полонених та допомогти їх повернути додому.
Найбільше людей прийшли, аби підтримати та нагадати про полонених оборонців Маріуполя. Адже у травні 2022 року вони покинули територію заводу «Азовсталь» та вже два роки перебувають у російському полоні.
«Азов – сталеві, мужні Герої України», «Звільніть Азовців», «Поверніть коханого додому», «Не мовчи, бо полон вбиває», «Мій син хоче обійняти батька» — з такими плакатами рідні, друзі та небайдужі тернополяни вийшли на мітинг.
Серед постійних учасників мітингу і переселенка з Маріуполя Марина Сорока. Жінка долучається, аби нагадати про свого чоловіка Михайла, який знаходиться під гнітом росіян. З її слів ми дізналися, що чоловік мав військовий вишкіл задовго до вторгнення, адже ніс службу за контрактом. На момент повномасштабного вторгнення Михайло працював помічником адвоката.
— Я знаю, що він до останнього боровся за Маріуполь. Але ж всі розуміють, що наших захисників взяли в кільце і вибратися із заводу «Азовсталь» було неможливо. Тільки вийти за наказом у полон, — розповідає жінка. — До полону чоловік ще дзвонив мені, і тоді я в нього запитала: «Михайло, ти там, де я думаю?» А він мені каже: «Так, я в Азовсталі». Тоді у мене ледь серце не зупинилися. На мить мені здалося, що я його навіть не чую. Ми бачили, що на наших захисників бомби кидали, фосфором засипали. Мама, коли почула про «Азовсталь», здавалося, що закричить від болю. Нам дуже важко усвідомлювати, що вже 24 місяці чоловік у полоні.
Вдома на Михайла Сороку чекають рідні та єдиний син Марк, який навіть писав листа до Володимира Зеленського, аби той повернув його тата.
На свого захисника очікує й Олена Нікуліна разом з двома синами. Зі слів жінки, 16 травня для її чоловіка Максима закінчилася оборона Маріуполя і почалась евакуація з «Азовсталі» або полон.
— Ми востаннє розмовляли з Максимом у травні 2022 року, коли я ще була вагітна другим сином. А далі повна тиша і ніякого зв’язку з ним. Вже син Костя народився, бігає, намагається говорити, восени святкуватиме два роки, а чоловік його досі не бачив. Сам факт народження, що хлопчик — це він не знає, — говорить Олена Нікуліна.
Також пані Олена дізналася від побратимів чоловіка, що попри інтенсивні бої в Маріуполі, її Максим міг самостійно вийти із заводу та ще й допомагав евакуювати поранених.
— За ці два роки майже нічого не змінилося. Темрява продовжує наступати. Маріуполь залишається окупованим, більшість хлопців розкидали в різні колонії росії без зв’язку та надії на порятунок. Деякі родини отримали збіг з ДНК після повернення тіл, а деякі хлопці – довічний вирок за сфабрикованими звинуваченнями, — каже Олена Нікуліна. – Обміняні – єдине джерело інформації з полону, а кількість обмінів з бійцями «Азов» скоротилася до нуля. Нам залишається тільки чекати.
Нагадаємо, 21 вересня 2022 року відбувся один з масових обмінів військовополонених. Тоді вдалося повернути додому 215 полонених, 108 з яких – оборонці Маріуполя.
Читайте також:
«Моє серце два роки в полоні»: матері та дружини благають звільнити військових
Пташку і Михайла Діанова звільнили з російського полону. Ми поговорили з рідними
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
Галина Коцан
Павло Бородайко