Біцепси та півторацепси

- Сфоткай мене з біцепсом, - каже "леопардова" панянка подрузі у футболці з кексиками і кокетливо напружує ліву руку. Коліжанка слухняно піднімає "дзеркалку" з солідним об'єктивом і робить клац-клац. Тоді модель бере трикілограмову гантелю та змінює позу на провокаційнішу - груди вперед, дупу назад. У спортзалі люду небагато - і всім дуже цікаво.
Я за цим всім спостерігаю і намагаюсь не втрапити в кадр. Глибоко дихаю і далі напружено працюю зі своїми шістьма кілограмами. Остання вправа з гантелями, і це знущання над моїми очима припиниться. "Тільки б не сміятись. Або хоча б неголосно". Фотосет триває - усі рухи з мінімальною інтенсивністю. Воно й зрозуміло, спітнілі кобіти на світлинах не такі привабливі. Клац-клац. Тренер скептично хитає головою і бере скакалку. Розмірені стрибки трохи заглушають клац-клац.
Завершую третій підхід і берусь за прес. Тепер не бачу фотосету, зате чую клац-клац.
- Хто ж тебе зніматиме, коли я до Києва поїду? - обурюється фотографиня.
Нашорошую вуха і повертаю голову. В мене все-таки є хвилина відпочинку. "Леопардова" поправляє розкішну шевелюру кольору поважної ворони і відповідає:
- Я й сама можу, - бере камеру і продовжує фотосет у дзеркалі на фоні штанги.
То й що, що обличчя не видно, але ж біцепс на місці. О, квадріцепс теж заслуговує фотоуваги. Ще більше тішусь, що все ж втекла з кадру. Панянка ж десь півроку у спортзал ходить, а не так, як я, всього місяць тільки два рази на тиждень. Ще б зіпсула композицію своєю блакитною футболочкою типу унісекс. "Леопардова" востаннє вдає з себе хижу кішку з біцепсами і завершує фотосет. У когось буде нова аватарка.
Панянки збираються і прямують у роздягальню. "Круто потренувались за півгодини,"- думаю я і витираю мокрого лоба серветкою. За якусь хвилину вони виходять і прощаються.
- То й все тренування? - питає тренер. - Якось ви мало...
Дівчата сміються і йдуть, похитуючи квадріцепсами.