На Тернопіллі Церква допомагає залежним від алкоголю

Понад 200 тернополян уже присягнули у Катедрі не вживати алкоголю зовсім або ж протягом певного періоду часу. У 12 парафіях області створили “Золоті книги тверезості”. На їх сторінки вписують імена та прізвища людей, які зарікаються вживати спиртне. Про те, чому наші земляки зловживають спиртним, і як можна зарадити цій хворобі, розповідає голова підкомісії “За тверезість життя” отець-доктор Андрій Логін.
- Отче, що спонукає алкозалежних звертатися саме до вас, у консультативно-просвітницький центр?
- Це люди, які усвідомили, що вони потрапили в алкогольну пастку, з якої своїми силами вибратися не можуть. Також багато людей вже перепробували різні методи подолання алкоголізму. І зазнавши чергової поразки, кажуть: “У нас тепер є тільки одна надія - на Бога”. Оскільки нашу підкомісію створила Церква, то ці люди приходять у надії, що саме Бог допоможе їм остаточно вирішити цю проблему.
Група ризику - молодь
- Хто найбільше наражається на узалежнення?
- Звичайно, молодь. Як ми бачимо, молоді люди зараз не бачать своє дозвілля без спиртного. Світова організація охорони здоров’я подає інформацію, що залежність від алкоголю не передається на генетичному рівні. А інша статистика говорить про те, що понад 50% дітей, які виростають у сім’ї, де є хтось залежний від алкоголю, також самі стають узалежненими. Часто це люди, які мають психологічні проблеми: комплекси, необґрунтовані почуття страху, тривоги...
- З чого починається алкозалежність у наших сучасників?
- Кожна особа має свою неповторну долю. Але фактом є те, що майже всі люди, які звертаються за допомогою, починали пити в сім’ї. Тобто перший раз у житті їм дали алкоголь їхні ж батьки. Звісно, що у таких випадках не було якогось наміру, щоб дитина впилася. Все було символічно або, як у нас кажуть: “Бо ти вже дорослий”, “На язичок спробувати”… Це робили, щоб людина не відчувала себе якоюсь мірою гіршою у середовищі тих, хто вже вживає алкоголь. Адже дитина до певного віку сприймає своїх батьків як беззастережний авторитет. Відповідно, дитина у таких випадках формує у свідомості переконання, що алкоголь - це щось позитивне. Батьківський приклад часто є початком кінця, хоча шлях до узалежнення у когось триває п’ять, а в когось - десять років.
- Чи допомагає таким людям медицина?
- Її потрібно реформувати. У світі маємо досвід реабілітаційних центрів, де застосовують найновіші методи психотерапії. Зрештою, є багато інституцій, які займаються реабілітацією, діючи у співпраці з державою і Церквою. І, власне, така духовно-психологічна реабілітація - крок, який потрібно застосувати для лікування узалежнених.
Можна поглянути, наприклад, і на досвід Америки. Там у великих фірмах є психологи, які відслідковують поведінку і мотивацію співробітників. Коли зауважують, що працівник має проблеми з алкоголем, його не виганяють з роботи, аби так вирішити питання. Йому дають шанс відновитися через проходження реабілітації. Сьогодні у нас такого механізму немає. Це саме можна сказати і про людину, яку спіймали під час керування авто у нетверезому стані. Її штрафують, забирають права, але питання узалежнення не вирішують.
Повертаємо рівновагу та мир
- Чим відрізняється робота Церкви у цьому відношенні?
- Від 2006 року, відколи існує наша підкомісія, ми працювали над створенням методу реабілітації, який би підходив до справи, передусім, з її духовної сторони. Наш центр у Тернопільсько-Зборівській єпархії - пілотний проект. Але працюємо над тим, щоб такі центри були у кожній єпархії. Центр має різні напрямки, перший із них - допомога залежним від алкоголю. Друга категорія - співзалежні. Маємо метод духовної терапії для людей, які є близькими до узалежненої людини і відчувають на собі наслідки цієї залежності. Їм ми найперше допомагаємо повернути відчуття власної гідності та духовний мир, рівновагу.
- Хто найбільше потребує вашої уваги?
- Думаю, що підлітки. Тому з осені ми розпочинаємо працю з неповнолітніми, які самі мають узалежнення або живуть у сім’ях, де є узалежнена людина. Ми побачили, що є великий запит на допомогу таким дітям. Відповідна сфера залишається не закритою проектами соціального характеру.
Важливий напрям нашої діяльності - просвітництво. Ми йдемо у школи, інші навчальні заклади, знайомимося з підлітками. Ми не читаємо лекцій, а проводимо інтерактивні тренінги, через спілкування з дітьми показуємо наслідки вживання алкоголю і покликання людини у Божому задумі. Показуємо, що вибір: вживати чи не вживати, залишається за ними і від цього вибору залежить, ким вони будуть завтра. Ми наголошуємо, що свобода людини без віри в Бога переростає у саморуйнування.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.