Тернополянин Святослав Липовецький збирає родовід у фото

Святослав Липовецький вважає, що Тернопіль не вміє дорожити своїми “родзинками” - багато проектів та ідей не реалізовуються, а набуті втрачаються. Каже, що рідному місту бракує мистецьких заходів та … своїх героїв.
- Нещодавно ви презентували дві нові книги. Обидві стосуються національно-визвольних змагань періоду Другої світової війни. Над чим працюєте зараз?
- Готую книжку про Січових Стрільців. Вона уже на завершальній стадії. Паралельно працюю ще над кількома видавничими проектами. Хочу взятися ще за одну цікаву для мене тему – про Греко-Католицьку церкву. Я історик, але якщо хтось мене запитає, як жила Греко-Католицька церква за часів Мазепи, то я нічого йому не зможу сказати. Тому мені цікаво, насамперед для себе, відкрити цю тему.
Перечитував героїку
-Які найяскравіші враження з дитинства?
- Мої батьки - вчителі історії, тому у нас вдома багато книжок на історичну тематику. У нашій сім’ї взагалі купували багато книжок. Тому я постійно був під враженнями від книжкових героїв. Я читав та перечитував багато книг з радянської пропаганди - “Як гартувалась сталь”, “Мальчиш-кібальчиш”, із зарубіжних - “Робін Гуд” та твори Вальтера Скота. Мене цікавили книги радянської героїки. Певною мірою я формувався під враженнями цих книжок. А ще я добре пам’ятаю, як в дитинстві мені кортіло забратися до дідової “скарбнички” з медалями. Він дійшов до Берліна, тому мав багато нагород. Думаю, що радянська пропаганда стала закваскою моїх “бандерівських” уподобань.
- Це дало поштовх, щоб ви почали вивчати історію?..
- Можливо й так. Хоча коли я поступав у вуз, історією займатися не хотів. Я вчився на істфаці, але знав, що буду шукати для себе щось інше, не пов’язане з цією наукою.
-Ким ви себе бачите через 20 років?
-Не знаю, бо живу тут і тепер... Я працюю над проектами, які мене цікавлять. Тому мені важливо їх реалізувати. Переконаний, що все що я роблю зараз, є підвалиною, тобто інвестицією, у майбутнє. Як не дивно, зараз себе я реалізовую через історичну публіцистику. Хоча кілька років тому я не міг собі уявити, що писатиму книги та видаватиму їх. У школі я не любив писати твори... А виписався у листах. У той час не було мобілок та Інтернету, тому із новими та старими друзями підтримував зв’язки листуванням.
Генерал займався рекламою
-Які люди вас приваблюють? Чи маєте ідеал?
- Важко говорити про ідеальних людей. Не знаю, чи вони є. Але мені імпонують люди, які не зупиняються, постійно шукають та добиваються результату. З історичних постатей таким був генерал Роман Шухевич. Для мене він цікавий тим, що командував армією, але міг себе всесторонньо реалізовувати і в інших сферах. Крім того, що він закінчив Львівську та Гданську політехи, ще навчався у музичній школі та у школі народного танцю. Після ув'язнення Шухевич зайнявся бізнесом та створив найбільшу рекламну фірму Fama. Його рекламу навіть показували в Німеччині та Угорщині. А згодом він створив армію. За що не брався – всюди мав результат.
-Якось вийшли комікси про Бандеру…Чому саме комікси?
- Комікси, як ми очікували, мали “збурити” людей. В Україні такого ще не було! Тому я думав, що це зумовить цілу хвилю коміксів на історичну тематику. Однак, на жаль, цього не сталося. Хоча наші книги за два роки вийшли накладом у 27 тисяч примірників і, що цікаво, навіть російською мовою. Вважаю, що історичні події не обов’язково подавати сухо. Тому моя остання книга “ОУН (бандерівці): фрагменти діяльності та боротьби” - не так текст, як візуальний проект на патріотичну тематику. Переконаний, що книжки мають бути якісні та конкурентноздатні.
- Хто більше цікавиться історичними книгами, ми чи діаспора?
- Коли я був взимку у Нью-Йорку та зайшов купити у книгарню блокнот, то побачив чергу на 40 метрів. Це мене шокувало. Хоча з іншого боку люди, що приїздять у Тернопіль, зауважують, що у центрі міста є понад 20 книгарень. Це багатьох також шокує. Книгарні у нас не закривають, отже в них є потреба.
Цікавиться родоводом
-Чи маєте ще якісь захоплення?
-Почав цікавитись своїм родоводом у фотографіях. З часів Австо-Угорщини знайшов близько 15 фото своїх предків. Є фото пра-пра-прабабці, яка народилася 1850 року.
- Чим особливий для вас Тернопіль?
- Тернопіль вирізняється серед іншим міст України великим озером в центрі міста. Ще мені дуже подобається стара частина міста. Ми маємо хороший потенціал, але багато цікавих проектів та ідей чомусь у нас не реалізовуються. На пальцях однієї руки можна перерахувати, які мистецькі заходи у нас проводять. Раніше Тернопіль був відомий фестивалем “Нівроку”, “Тернопільськими театральними вечорами”… Дуже багато для міста зробив Ігор Герета - заснував школу мистецтв, музей політв'язнів, проводив унікальні розкопки. Наші сусіди - франківчани - за кількістю культурних феноменів нас обігнали.

Біографія.
Святослав Липовецький народився у 1979 році у Тернополі. У 1996 році закінчив школу №22, вступив у Тернопільський педагогічний університет ім. Гнатюка. У 2004 - закінчив аспірантуру в Інституті журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. У 2005 році працював завсектором внутрішньої політики Тернопільської районної адміністрації, згодом - в управлінні молоді обласної адміністрації. З 2007 по 2009 рр. - голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації Спілка Української Молоді (СУМ) в Україні. З 2009 р. по 2010 р. - член Національної ради при Президентові України з питань становлення та розвитку молоді. Упорядник книг-коміксів про національно-визвольну боротьбу. Автор книг “Червоно-чорне:100 бандерівських оповідок”, “ОУН (бандерівці): фрагменти діяльності та боротьби”. Одружений, має доньку Магдалинку.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.