Середня ціна метра – майже 5 тис. грн., або близько 620 доларів по курсу 8 гривень за долар (на момент продажу - авт). Хоча схожі приміщення в центрі на ринку нерухомості пропонували в середньому по 1200 доларів за метр.
Продаж оскаржувала міська прокуратруа. "Схвилювала" правоохоронців не занижена ціна, а незаконність продажу. То ж, якщо міські чиновники й депутати схочуть – 195 квадратів "заженуть" за ті ж гроші.
Згадане приміщення включили в перелік об'єктів затверджених до приватизації, рішенням сесії № 6/30/14 від 22.03.2013 року. Вже через місяць 195 метрів продали підприємцю, оскільки саме орендар має першочергове право викупу. Правоохоронці з'ясували, що такий продаж суперечив закону, бо підприємець не був орендарем. Прокуратура довела в суді, що на момент укладення угоди купівлі-продажу, діяла ухвала Львіського апеляційного адміністративного суду, про зупинення дії рішення виконкому міської ради від 21.11.2012р. №1885, яким підприємець набув права оренди. Скасував апеляційний суд в 2014 році й рішення мерії щодо включення 195 метрів в перелік об'єктів затверджених до приватизації.
Господарський суд лише частково задовільнив позовні вимоги прокуратури: скасував угоду купівлі-продажу, але не повернув приміщення територіальній громаді. Воно досі залишається в оренді, хоча сама законність оренди під питанням, згідно зі згаданим рішенням Львівського апеляційного суду. Ситуація, схоже, свідомо створена: суду не надали всієї інформації.
"У разі недійсності правочину (угода купівлі-продажу – авт.) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину... Позивач не довів суду, що саме було одержано кожною зі сторін... Відтак, поставивши питання лише про витребування майна в однієї сторони, без повернення наданого цією стороною, позивач обрав неналежний спосіб захисту права..." - йдеться в рішенні суду. Разом з тим, як ми дізнались в міській раді інформаційним запитом, покупець сплатив кошти за приміщення в повному обсязі. Якби суд мав документальне підтвердження оплати, рішення могло б бути іншим: мерія повертає підприємцю гроші, а підприємець місту приміщення. Сподіваємося міські посадовці зважать на інтереси громади: повернуть майно в комунальну власність та оголосять прозорий конкурс на право оренди чи приватизації.
- Продаж комунального майна "своїм" чи в рази дешевше ринкових цін не рідкіст, - каже тернополянин Вадим Савка, який відстежує подібні оборудки. - Згадайте приміщення колишніх авіакас навпроти автовокзалу. Його орендарем був депутат-свободівець міської ради Віталій Дробатюк. Ціна продажу – 300 доларів за метр, тоді коли приміщення неподалік ріелтори продавали від 1200 доларів. Пригадайте приватизацію приміщення магазину "Світоч" в центрі. Провели аукціон, на який потрапив один учасник – фірма, заснована структурами близькими до мерії. Середня вартість метра - 450 доларів за метр.
Сподіватися лише на правоохоронців, вважає чоловік, марна справа – все залежить від уваги небайдужих громадян, активістів та журналістів. Якою буде доля кавалку кінотеатру, ми простежимо. Адже повільно, але впевнено, кінотеатр "всихається". Так в минулому році демонтували частину приміщення площею 109,2 кв. м, які за даними мері ремонту не підлягали. А роком раніше продали гаражне приміщення площею 31 квадрат. Якщо порахувати ще й 195 "орендованих" метрів, то від кінотеатру "відпало" більше 300 метрів. Комунальними і в користуванні "Палацу Кіно", наразі, залишаються 757 квадратних метрів.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
Анонім
Анонім
Толік
Анонім reply Толік
Анонім
Анонім reply Анонім